Мишенята і велика річкова пригода

Після кількох теплих літніх днів Тіммі та Роззі вранці вирішили вирушити до річки.

Річка знаходилася зовсім недалеко від лісу. Від будинку мишенят до неї можна було дістатися вузькою стежкою, яка спочатку пролягала через сад, потім зникала у високій траві й нарешті занурювалася під зелені гілки дерев.

Тіммі дуже любив це місце.

У сонячні дні вода в річці була такою прозорою, що можна було розгледіти маленьких рибок, які снували між гладенькими камінцями. На берегах росли високі очерети, а над самою водою часто літали бабки з блискучими крильцями.

— Давай сьогодні знайдемо найгарніший камінчик! — запропонувала Роззі.

— Ні, — посміхнувся Тіммі. — Сьогодні ми будемо шукати найкругліший.

— А якщо я знайду найгарніший і найкругліший?

— Тоді ти переможеш одразу у двох змаганнях.

Роззі засміялася.

— А ти?

— А я буду суддею.

— Це нечесно!

Мишенята весело побігли стежкою. Але коли вони нарешті дісталися до річки, їхня весела розмова одразу стихла. Перед ними була зовсім не та спокійна річка, яку вони знали. Вода піднялася високо й з величезною швидкістю мчала між берегами. По поверхні плавали гілки, листя та шматочки кори. У деяких місцях течія була настільки сильною, що вода з гуркотом розбивалася об великі камені.

Роззі притиснулася до брата.

— Чому річка така велика?

— Напевно, вночі десь далеко пройшов сильний дощ, — Тіммі подивився на небо й зробив кілька кроків уздовж берега. І раптом зупинився.

— Роззі...

— Що?

— Подивися туди.

Посеред річки, на невеличкому острівці, росло криве старе дерево. А під ним хтось сидів. Маленька темна істота відчайдушно махала лапками.

— Допоможіть! — долинув до мишенят тоненький голосок.

— Там хтось є!

Тіммі й Роззі підбігли до самої води. На острівці сидів маленьке бобреня. Його шерсть була мокрою, а на мордочці застиг переляканий вираз.

— Не бійся! — крикнув Тіммі. — Ми тебе витягнемо!

— Як? — запитала Роззі.

Тіммі озирнувся. До острівця було зовсім недалеко. Але течія між берегом і островом була занадто сильною.

— Як ти туди потрапив? — запитав Тіммі.

— Я будував маленьку греблю неподалік звідси, — відповів бобреня. — Вночі вода піднялася й зруйнувала її. А мене течією віднесло на цей острів.

— А твоя родина?

— Вони на іншому березі. Напевно, вже шукають мене.

Роззі поглянула на брата.

— Треба йому допомогти.

Тіммі кивнув.

— Обов’язково.

Мишенята почали шукати спосіб перебратися на острів. Раніше через річку проходив невеликий дерев'яний місток. Але бурхлива вода зламала його. Одна половина мосту лежала на березі, а інша стирчала з води, погойдуючись на хвилях. Тіммі обережно підійшов до нього.

— Якщо ми спробуємо перейти по ньому...

Дошка під його лапкою голосно заскрипіла. Кр-р-р! Тіммі одразу ж відступив.

— Ні. Занадто небезпечно.

— Може, збудувати пліт? — Роззі подивилася на річку. Тіммі озирнувся. Уздовж берега лежало багато гілок, які принесла течія.

— Чудова ідея!

Мишенята взялися збирати гілки. Вони тягали їх одну за одною, зв’язували довгими стеблами трави й намагалися зробити так, щоб майбутній пліт не розвалився. Спочатку у них вийшла якась дивна купа гілок. Тіммі обережно поставив на неї лапу. Плюх! Одна гілка одразу пішла під воду.

— Здається, він не дуже хоче плавати, — сказала Роззі.

— Зате тепер ми знаємо, як робити не треба.

Мишенята почали спочатку. Вони знайшли кілька товстих рівних гілок і поклали їх поруч. Зверху поперек уклали ще кілька. Роззі міцно переплела все трав’яними мотузками. Через деякий час вийшов невеликий, але досить міцний пліт.

— Перевіримо?

Тіммі обережно ступив на нього. Пліт хитнувся. Але не розвалився.

— Вийшло!

Роззі застрибнула слідом.

— Тоді пливемо!

Бобрисько на острові радісно замахало лапками:

— Я чекатиму!

Тіммі та Роззі відштовхнулися від берега. Течія одразу ж підхопила пліт.

— Ой!

Роззі вхопилася за гілку. Пліт закрутило.

— Не панікуй! — крикнув Тіммі.

— Я й не панікую!

Пліт ще раз обернувся.

— Трошки панікую!

Тіммі схопив довгу палицю й почав відштовхуватися від дна річки. Роззі теж знайшла палицю. Разом вони поступово скерували пліт до острова. Хвилі билися об гілки. Вода заливала лапки. Але мишенята не здавалися. Нарешті пліт вдарився об берег острова.