Розділ 5: Печиво, сміливість і перше завдання

Валізи раптом замовкли. Запала тиша, а це завжди означало щось важливе.

Ботус підплив до коркової дошки і постукав по ній маніпулятором.

— До речі, ти ж ще не бачив наш Список, що взяти у міжвимірну мандрівку?

СПИСОК: ЩО ВЗЯТИ У МІЖВИМІРНУ МАНДРІВКУ
✓ Чай (у Ботуса завжди є)
✓ Паніка (компактна, у тюбику. Використовувати в крайніх випадках)
✓ Запасні шкарпетки (портали не жартують. Або жартують, але не з цього)
✓ Сміливість — 1 упаковка, не розжовувати
✓ Здоровий глузд (опціонально. Часто губиться в дорозі)
✓ Оптимізм (термін придатності не обмежено)
✓ Печиво від мами 

Тім пробіг очима по химерним правилам і не втримався:

— «Паніка — компактна, в тюбику»?

— Дуже зручно! — зрадів Ботус. —  Відкрив, панікнув хвилинку, заспокоївся і пішов далі. Економить час.

— А чому здоровий глузд опціонально? — спитав Тім.

— Бо в деяких світах він тільки заважає, — ліниво втрутився Рижик з крісла, не розплющуючи очей. — Наприклад, там, де дощ падає вгору. Треба просто перевернути парасольку, а не думати, чому так.

— А сміливість... її що, справді не можна розжовувати? 

— Бо якщо розжуєш, отримаєш зухвалість, — повчально пояснив Ботус. — А зухвалість — це коли ти не боїшся, бо просто не бачиш небезпеки.

— А яка різниця?

— Справжня сміливість — це коли боїшся, але все одно робиш, — пояснив Рижик.

Тім дійшов до останнього пункту. Серце трохи стислося.

— А печиво від мами?

— Найголовніше правило! — в один голос сказали кіт і робот.

— Чому? — щиро здивувався хлопчик.

— Бо це твій зв'язок з домом, — тихо сказав Ботус. — Коли страшно в незнайомому світі, згадуєш мамине печиво — і відразу легше.

Тім подумав про маму. Про її тепле печиво з корицею по суботах. І чомусь стало не страшно. А просто цікаво.

— Добре, — твердо сказав він, підводячись з підлоги. — Здається, я розумію. Але що конкретно ви від мене хочете?

Повітря в кімнаті згустилося. Рижик зіскочив з крісла. Ботус наблизився до Мапи. Навіть компас емоцій завмер.

— Світи хворіють, Тіме, — тихо почав Рижик.

— Як хворіють? — не зрозумів хлопчик.

Ботус вказав на тьмяні плями на Мапі.

— Дивись. Ось Світ Шепочучих Казок. Там історії народжуються просто з вітру. Але нещодавно звідти зникли всі метафори.

— Як це... зникли?

— Буквально, — сумно відповів Рижик. — Їхні тексти стали сухими. "Сонце зійшло", а не "світанок поцілував землю". Розумієш? Вони втрачають душу.

— Ого, — прошепотів Тім. — Це жахливо.

Ботус тицьнув у сусідній тьмяний сектор.

— А це Світ Солодких Снів. Там бабусі плетуть ковдри з місячного сяйва для чарівних снів. Тепер ковдри колючі, а сни — без кольору.

Тім дивився на Мапу. На безліч згасаючих світів.

— Хтось або щось краде в них найважливіше, — сказав Рижик. — Радість, фантазію, надію.

— І якщо це не зупинити? — запитав Тім.

— Вони стануть сірими і порожніми, — відповів Ботус. — А потім зникнуть назавжди.

Тім мовчав. Це було масштабно. Але десь всередині він розумів — світ без фантазії це страшно.

— А ви... ви вже пробували рятувати?

Ботус і Рижик переглянулися.

— Були певні інциденти, — промимрив робот. — Врятували Світ Музичних Інструментів. Але переборщили з веселими піснями. Роялі три місяці грали польку без упину.

— І не питай про Світ Дзеркал, — додав Рижик. — Досі знаходимо уламки наших відображень.

— Але знаєш, хто найкращі агенти? — серйозно сказав Ботус. — Звичайні діти. Такі, як ти.

— Чому?

— Бо діти не намагаєшся все виправити силою, — просто сказав Рижик. — Дорослий прийде і почне "оптимізовувати", руйнувати, стріляти. А дитина можете просто послухати, поділитися справжністю, чистим серцем….

Тім мовчав.