20. Я не боюся тебе

Рита допомогла Юлі донести чималеньку тацю до стола й негайно ткнула у звільнені руки склянку з товстого скла. Спритно підхопила пляшку й плеснула віскі. 

Тим часом гості вже почали збиратися довкола столу й швиденько розбирати солодку галявину на шматки, мимохіть "відтираючи" дівчат вбік.

- Давай за іменинника,- весело запропонувала білявка.

Але Юля не поворухнулася, вона спиною відчула, як до них підійшов Максим. Жінка розвернулася, так і є. Пан Кирієнко стояв у кроці від них і уважно роздивлявся несподівану гостю, наче намагався переконатися, що вона йому не привиділася. Слова лише підтвердили здогадку:

- Повірити не можу, що ти тут.

- З днем народження! - Юля вимушено посміхнулася, хоча внутрішні органи вирішили станцювати румбу від хвилювання. - Бажаю здоров'я та добробуту... Здійснення бажань...

- О, це звучить як тост. За іменинника! - порівнявшись з брюнеткою, вигукнула Рита і всі негайно її підтримали:

- Так! Гей! За Макса! - лунало звідусіль.

- Тостувальниця п'є до дна, - схилилася дівчина до Юлі, а у тої очі на лоба полізли, коли вона опустила погляд на склянку. Міцного напою в ній було більше половини.

Та годі тобі, Ритко, - гмикнув чоловік. - Це жорстоко. Юлія Володимирівна стільки не вип'є.

Брюнетка кинула на нього розлючений погляд, приймаючи виклик, й за три великих ковтка спустошила склянку, чим заслужила схвальні аплодисменти від високої білявки й незрозумілий погляд від чоловіка.

- Отже, дякую за гостинність, - видихнула Юля, намагаючись ні на кого не дивитися й швидко зажовуючи різкий смак втуленим в руки лимончиком. - Свою функцію я виконала, тож поїду собі додому.

Макс не відповів, лише глянув похмуро, але тут знову вступила Маргарита.

- Тобто як виконала? - обурилася вона. - Подруго, я тепер тебе так просто не відпущу. Гадаєш мені в кайф бути самій в цьому чоловічому гаремі? Хоч трохи розбав атмосферу!

Юля роззирнулася. Тільки тепер вона усвідомила, що довкола й справді були самі чоловіки. Ті, що були ближче, відволіклися від поїдання тортика та ствердно закивали. Останньою краплею було прохання іменинника. Його тихе "Залишайся" наче бритвою різонуло намір піти. Смерть настала миттєво.

- Добре, - так само тихо відповіла жінка.

Вона побоювалася, що захмелілий іменинник почне напосідати, нагадуючи про свої почуття, але він лише ласкаво посміхнувся та побажав дівчатам добре відпочити. Спочатку жінки підійшли до стола, щоб і собі скуштувати торт. Коли Рита знову схопила пляшку, щоб наповнити Юлі склянку, та поскаржилася, що віскі занадто міцний для неї напій. Білявка лише знизала плечима й витягла з батареї різноманітних пляшок червоне вино.

- Одразу б сказала. Тут будь-які побажання збуваються легко.

Вона зігнала двох приятелів, які на її думку засиділися біля стола, й посадовила геть спантеличену всім тим гармидером, що коївся довкола, Юлю за стіл.

Маргарита не вгавала. Виявилося, що тендітна на вигляд схожа на модель дівчина насправді була справжнісінькою десантницею. Подружилася з Максимом через славнозвісного Жеку, з яким колись служила в Полтаві. Також із розмови "по секрету" Юля дізналася, що всі присутні залишили вдома свої пари, щоб не бентежити самотнього іменинника. Ось і вийшло, що організувалася своєрідна парубоча вечірка представників різних силових структур, де Ритка вже майже за звичкою була одним з парубків.

Незважаючи на музику, гомін та поодинокі вибухи сміху то тут то там, вечір проходив мирно. Юля й гадки не мала, що зможе так спокійно відпочивати посеред компанії з майже двох десятків здоровенних чоловіків. 

З урахуванням того, що вона майже цілий день нічого не їла, Юля дозволила собі пізню вечерю. Особливо це було важливо, оскільки нова знайома пила не хмеліючи й весь час підливала алкоголь у склянки. Повечерявши жінки перемістилися на диван. Час від часу перемовлялися з іншими гостями.

Спілкуючись з Ритою, яка незмінно називала її подругою, Юля не помітила, як натовп почав потроху розходитися. І тільки, коли у білявки раптом задзвонив телефон, жінка глянула на годинник на руці - майже друга.

- Ой, Станя вже приїхав, - схопилася дівчина. - Юль, дай мені свій номер. Ми нещодавно сюди переїхали, й у мене зовсім немає знайомих дівчат.

Сп'яніла і втомлена Юля лише кивнула та продиктувала номер. Потім провела нову подругу до дверей і навіть помахала їй на прощання. Зачинила двері та розвернулася.

Тільки зараз вона усвідомила, що щось не так. Їй чомусь здалося, що вона вдома, так легко та невимушено їй було в компанії високої білявки. І навіть натовп незнайомців сприймався як належне...

З вітальні було чутно легкий дзвін та стукання посуду, Юля пішла на звук. Господар квартири прибирав зі столу: складав у високу вежу картонні тарілки, збирав на тацю склянки, туди ж, дзенькаючи, летіли виделки та ложки. Жінка мовчки почала допомагати.

Від цього начебто звичайного вчинку в Макса потемніло в очах. Звісно, це могло статися й через море випитого алкоголю, але чоловік вважав за краще думати, що причиною є жінка. Жінка, яка трималася осторонь й будь-яку мить могла зникнути, але просто зараз була поруч.

- Не варто, - хрипко сказав він. - Я сам.

- Мені не важко, - підхопила чималеньку тацю Юля й пішла на кухню.

Голова її злегка гуділа після хмільної вечірки, але тацю з крихким вантажем вона доправила на кухню вправно. Зазирнула в шафку під мийкою, взяла відро для сміття та повернулася у вітальню.

Вежа з тарілок негайно відправилася за призначенням. Туди ж полетіли серветки, крихти. Жінка швидко обійшла кімнату, збираючи залишки сміття. Але поспішила й переоцінила власну здатність вільно переміщуватися в чужому просторі на п'яну голову. Перечепилася через ніжку стільця з гучним гуркотом впала на підлогу.

Макс, який мить тому милувався своєю гостею, охнув й кинувся до неї.

- Все гаразд, - потираючи забите місце, прошипіла Юля, а чоловік раптом весело розсміявся.