11. Конгрес

Юля оглянула величезну залу, в якій сьогодні та наступні два дні проходитиме Міжнародний інвестиційний конгрес, і ледь стримала приречене зітхання. Величезне приміщення під високими склепіннями вміщувало, мабуть, близько тисячі осіб. Яскраво освітлена сцена зараз була порожньою, але невдовзі вона оживе завдяки відомим у всьому світі інвесторам.

На новій посаді пані Середа перебувала всього місяці зо два. З того самого моменту, як генерального ґедзь вкусив, і він запалав думкою розвивати нову гілку бізнесу - інвестування. Залучати нову людину Павло Павлович не захотів, доручивши напрямок перевіреному та працелюбному співробітнику - Юлії Володимирівні.

...Жінка таки не стримала важке зітхання, але негайно опанувала себе та пішла в пошуках свого місця. Коли вона зупинилася біля потрібного ряду, ззаду її хтось штовхнув. Юля втратила рівновагу й ледь встигла вхопитися за спинку крісла, але обуритися такому нахабству не встигла, бо незнайомець поспішив вибачитися:

- I'm sorry, miss, - почула оксамитовий голос, й високий чоловік у темно-синьому костюмі допоміг випростатися.

Юля глянула в його обличчя. Здавалося, вона знає цю людину, але добре роздивитися не встигла, він швидко обернувся та поспішив за невеликою делегацією, судячи з розмов, також з України. Придивившись, пані Середа зрозуміла, що це представники уряду, тож, скоріше за все, чоловіка, що її штовхнув, вона бачила в якихось новинах.

Зі спокійною душею пройшла, сіла на своє місце та почала чекати початку заходу. Більшість спікерів були їй незнайомі, все ж таки цікавитися інвестуванням вона почала зовсім недавно, але те, що вони розповідали, викликало бажання розібратися в темі більш докладно. Під час кави-брейку навіть підійшла до одного з доповідачів, який найбільше привернув її увагу, щоб задати уточнюючі питання.

Потім була друга частина, нові виступи, після яких записник поповнився новими нотатками та контактами, а голова ідеями. Все ж таки добре, що нагодився цей конгрес і пан Зегер погодився профінансувати відрядження.

До номеру Юля поверталася неймовірно натхненню та не менш втомленою.

- Ну нарешті, - зустрів її Микола та згріб в обійми, занурюючись носом у пухнастому волоссі. - Я вже вирішив, що ти там когось уже знайшла мені на заміну.

- Не кажи дурниць, - закотила очі жінка, обвиваючи руками шию коханця. Останнім часом в ньому почали проявлятися власницькі замахи, хоч Юля від самого початку стосунків це придушувала. - Ти знаєш, що я приїхала сюди працювати.

- А я приїхав сюди за тобою, - посміхаючись заперечив чоловік, - тому мені не подобається бути тут без тебе.

- Але ж я попереджала... - насупилася Юля, але Коля не дав їй продовжити, закриваючи ріт поцілунком.

- Я пам'ятаю, але дозволь мені трохи побурчати. Повинен же я якось показати, як сильно сумую без тебе, - прошепотів він біля самих губ, на що Юля не знайшла, що відповісти, й присоромлено відвела погляд. - Які плани на вечір? Погуляємо чи проведемо залишок дня в номері?

- Хочу пройтися та понабридати тобі розмовами про свою роботу, - усміхнулася жінка.

- Добре. Тоді на помсту тобі доведеться слухати про мою, - не залишився в боргу Микола.

- Втім, якщо розмова поступово перейде в яке-небуть інше русло, я не заперечуватиму, - продовжила Юля. 

- Так, я також не буду заперечувати.

Їх губи знову зустрілися, й ледь Коля подумав, що до біса ту прогулянку, краще лишитися в номері, як його невгамовна коханка викрутилася з обіймів і зникла у ванній кімнаті. А хвилин за десять в подобі чарівної східної спокусниці під руку з ним вийшла з номера.

Микола, на відміну від Юлі, вже бував у Дубаї кілька разів. І по роботі, й відпочиваючи, тому сміливо взяв роль гіда на себе. Нажаль ані сил, ані часу на розваги не було, проте хотілося їсти, тому спершу вирішили піти до ресторану, а потім, якщо буде настрій, відвідати відомі музикальні фонтани.

Місце у затишному закладі завбачливий чоловік замовив заздалегідь, тож чекати в черзі не довелося. Щойно вони сіли за невеликий столик в центрі зали до них підскочив офіціант. В ту саму мить Юля відчула як по спині пробіг холодок. Офіціант запропонував обом меню, повідомив, що телятина сьогодні особливо гарна, а після випарувався. Та відчуття, що хтось пропалює поглядом, у Юлі не зникло.

- Я обожнюю місцевий гарячий салат з морепродуктів, - поділився вподобаннями Коля.

Жінка кивнула, даючи зрозуміти, що прийняла інформацію до відома, але в меню не подивилася, а оглянула залу в пошуках причини неспокою. За кілька столів від них на м'яких місцях біля стіни сиділа вже знайома делегація з України, але вони були зайняті активним обговоренням, і на Юлю точно ніхто не дивився. Посваривши себе за параною, вона все ж таки поглянула в меню.

Прислухатися вирішила до офіціанта, а не коханця, тому замовила телятину й овочевий салат. Микола з цього приводу навіть не здивувався й до свого замовлення додав лише Шаблі.*

Вечір проходив спокійно та звично. Розмовляли в основному про роботу. До того ж кожен говорив про свою. Втім на атмосферу вечора це ніяк не впливало. І Юлю, й Колю такий стан речей цілком влаштовував. Їх поєднував хороший секс, а також взаємна повага й прийняття розмаїття "тарганів" одне одного.

Трохи згодом Юля вирушила до туалету. Вино злегка порушило координацію, тому спроба дістати телефон під час руху призвела до того, що вона затнулася та трохи втратила рівновагу. Хтось підхопив її під лікоть і не дав упасти. Жінка підняла погляд, щоб подякувати рятівнику, й зустрілася зі тим самим чоловіком, що штовхнув її раніше.

- Як ся маєте, Юліє Володимирівно? - посміхнувся він, побачивши розгубленість на обличчі жінки. - Невже ви мене не впізнали?

В цю мить до Юлі дійшло, хто стоїть поруч та досі підтримує її за лікоть. Вона з силою висмикнула руку й розлючено втупилася на пана Кирієнка.

- Бачу, що так само, - сині очі трохи звузилися, видаючи роздратування їхнього власника.