Розділ 1

П’ять годин у небі здалися вічністю, але водночас я хотіла, щоб цей політ не закінчувався ніколи. Бо там, за межами герметичного салону, на мене чекала реальність, яку мій мозок відмовлявся приймати.

Батька немає… Ці два слова випалювали нутрощі, але я не пролила жодної сльози. Я спускалася трапом, відчуваючи, як підбори врізаються в рідний бетон Борисполя, і перше, що побачила – Андрія. Мій наречений стояв біля чорного автомобіля, зустрічаючи мене.

Він зробив крок назустріч, притягнув мене до себе і м'яко поцілував у щоку.

— Владо, кохана... Мої найщиріші співчуття, — прошепотів він, і в його голосі справді чулася печаль. — Це величезна втрата для всіх нас. Я досі не можу в це повірити.

— Дякую, Андрію, — відповіла я автоматично. Мій голос звучав чужо, ніби належав комусь іншому.

Я сіла в машину, і ми рушили в бік міста. Андрій переплів свої пальці з моїми, намагаючись підтримати, щось розповідав про те, як минули останні дні, як він допомагав з організаційними питаннями. Я дивилася у вікно на розмиті силуети дерев і не чула жодного слова. В голові пульсувала лише одна думка: “як?”. Як у чоловіка, який тримав у страху половину бізнес-еліти країни, чиє серце здавалося зробленим з титану, воно могло просто... раптово зупинитися? Я навіть не встигла на поминки. Я не встигла побачити його востаннє, не встигла сказати те, що ми відкладали роками.

Дорога до маєтку пролетіла як у тумані. Коли ворота розчинилися, я відчула, як у грудях закипає щось гаряче. Це був не сум. Це була лють.

На порозі будинку нас уже чекала Ксенія. Моя мачуха була втіленням трауру: чорне мереживо, хустка, очі, що здавалися червоними від сліз. Вона вибігла мені назустріч, розкриваючи обійми.

— Владочко, дівчинко моя! Яке горе, яке страшне горе... — заголосила вона, намагаючись притиснути мене до себе.

Я різко відсторонилася, і мій погляд, мабуть, був надто красномовним, бо мачуха здригнулася.

— Горе? — мій голос нарешті знайшов свою силу, злу і тремтливу. — Ти навіть не дала мені з ним попрощатися, Ксеніє. Ти влаштувала поминки сьогодні вранці, знаючи, що мій рейс затримали, знаючи, що я фізично не могла бути тут раніше! Ти просто викреслила мене з останнього прощання з власним батьком!

— Люба, ну що ти таке кажеш... — Ксенія приклала хусточку до губ, її очі забігали. — Наші юристи наполягали, обставини були такі... я хотіла як краще, щоб усе пройшло гідно... Ігор би зрозумів...

— Ти не мала права вирішувати за мене! — я зробила крок вперед, збираючись висловити їй все, що накопичилося за роки нашої взаємної неприязні, але слова застрягли в горлі.

Двері вітальні прочинилися, і всередину зайшов він…

Світ на мить перестав існувати. Серце пропустило удар, а потім болісно забилося об ребра. Чотири роки. Чотири довгих роки я вчилася жити без згадок про нього, випалювала його ім’я зі своєї пам’яті в лондонських барах та університетських аудиторіях. І ось він тут.

Марк не змінився. Ті самі різкі риси обличчя, той самий важкий, проникливий погляд, від якого колись у мене підкошувалися коліна. Тільки в кутиках очей з’явилося кілька нових зморшок, а погляд став ще холоднішим, якщо це взагалі було можливо.

Наші очі зустрілися, і в ту ж мить перед моїм внутрішнім поглядом пронеслися всі спогади, які я так старанно ховала. Марк не просто був правою рукою мого батька і його найкращим тілоохоронцем. Він був моїм першим коханням. Тим єдиним, хто навчив мене відчувати життя на повну і тим, хто згодом розбив моє серце на такі дрібні уламки, що я досі знаходила їх у своїй душі.

Він стояв там, нерухомий і стриманий, поки Ксенія продовжувала щось белькотати про «сімейний обов’язок». Андрій поруч зі мною міцніше стиснув мою руку, але я цього не відчула. Я відчувала лише те, як минуле, від якого я так впевнено тікала, щойно зачинило за мною двері.

— Марк, — ледь чутно вимовила я, і в цьому імені було занадто багато болю для однієї зустрічі.

Він лише ледь помітно кивнув, залишаючись професійно відстороненим. Але я знала: цей спокій – лише фасад. Наша спільна історія не закінчилася чотири роки тому. Вона просто чекала мого повернення, щоб вдарити з новою силою.