розділ 2. невзаємно

Знов і знов я перечитую повідомлення Дмитра. 

«Вибач, не взаємно. Я не хочу тебе образити. Ти добра, мила, ти знайдеш когось, хто набагато кращий за мене. Вибач, якщо зможеш» 

Десятий раз я читаю ці слова - як ножем по серцю. В одну ніч, однією фразою, мене зламали. 

Вже четверта ранку, а я досі сиджу з роздумами. Вже немає сліз, немає істерики - тільки тиша, та мої думки. Я згадувала ті моменти, коли ми з ним гуляли, весело спілкувалися. І коли я вспоминала це, мені ставало настільки боляче, як повільна смерть. 

Ми перестали спілкуватися. 

Після цього я подумала, що можливо, так і треба, та вирішила забути його. 

Познайомилась з хлопцем. І згодом ми почали зустрічатися. Хлопець дуже гарний, хороший, добрий, але я зрозуміла, що все таки не забула Дмитра. 

Я не могла вирішити, що я відчуваю до свого хлопця - Міші. Я не могла зрозуміти, чи люблю його, чи ні. 

Я питала поради у подруги - Мілани.

Мілан.. Я не знаю, що мені робити. Мені здаєтся, що я ще не забула Дмитра. я не хочу розставатись з Мішею, але й не знаю, чи люблю його. 

-Ась, послухай, Міша - гарний хлопець. Краще подумай ще. Дмитро - це минуле, а Міша - теперішнє. (Постарайся) забути його, минуле вже не повернути. 

Я і сама розуміла що минуле не повернути, але все одно сумувала за ним. Він єдиний, до кого мене так тягнуло, і до Міші я такого ж не відчувала. Я вирішила, що не хочу його тримати, бо зрозуміла: не відчуваю до нього того ж, що і до Дмитра. 

Коли я повернулась додому, я зайшла у чат, та написала йому

Слухай, я хочу поговорити. 

-Про що поговорити хочеш?) 

Я хочу розстатися. 

-Чому? І навіщо? 

У мене пропали почуття. 

-Добре, я зрозумів. Бажаю тобі щастя, бувай. 

Коли я це писала, в мене не було смутку я тільки відчула полегшення. 

Через декілька хвилин мені написала Мілана. 

Ася, що трапилось? Ви розсталися? 

-Звідки та знаєш? 

Мені Міша написав. Сказав, щоб я тебе берегла, та побажав щастя. 

-Так, ми розсталися. Я зрозуміла, що не відчуваю до нього того ж, що і до Дмитра. 

Ох.. Добре Ась, як знаєш. Сподіваюся, ти скоро забудеш Дмитра. 

Цього же вечора я написала Дмитру, та запропонувала спілкуватися далі. Він був у шоці, що я написала, але погодився. 

Ми продовжили спілкування. 

Коли ми переписувалися, я відчувала, що мені з ним комфортно. І навіть від одного його повідомлення в мене з'являлася усмішка.