Тільки твоя

8.3

Віра притисла неприродно холодні пальці до губ. Губи нили, в середині було так незвично солодко, і млосно. Дівчина попрямувала до ванни, з подивом відчуваючи, що її білизна промокла. Отак так. Навіть цілком відверті ласки з Костею не призводили її до такого стану, як цей короткий і болючий шалений поцілунок.

Віра залізла під душ. Підставила обличчя до води, охолоджуючи палаючі щоки. 

В грудях билась надія – невже це її шанс? Адже Антон Павлович вже двічі бачив її руку, і продовжував збуджуватись опинившись поруч з Вірою. Значить це, що вигляд шрамів його не відштовхує? Як це з’ясувати?

Дівчина лаяла свою недосвідченість. Свою неспроможність звабити чоловіка, показати йому одним своїм виглядом, що вона його хоче. Ну як іншим дівчатам це вдається? Здавалось, та ж Лариса так невимушено фліртувала і заводила чоловіків. А Віра цього не вміла. І від того здавалось потрапила в глухий кут.

Віра закуталась в пухнастий рушник, дошкутильгала до дивана у вітальні. Що там за фільм, про контракт на кохання, що про нього говорила подруга? На свій сором Віра його не бачила. Адже фільм виходив як раз на День всіх закоханих, в кінотеатрах було непроштовхнутись від закоханих парочок, і Вірі не хотілось сидіти там самій, без хлопця, відчуваючи ще сильніше власні недоліки.

А потім, коли ажіотаж навколо фільму минув, Вірі вже й не хотілось щось там дивитись. А зараз мабуть доведеться, якщо це допоможе їй налагодити стосунки з Волковим. Контракт. Волкову. Тільки секс і нічого зайвого. Боже, та вона збожеволіла, це точно! 

Ні, вона збожеволіла ще раніше, коли кинулась на шию генеральному директору підприємства де працює. Як тепер йти на роботу і робити вигляд, що нічого не відбувається?

***

Антон оговтався вискочивши з під’їзду. Всередині все кипіло. Всього хвилина обжимань, а він розпалений як підліток в пубертатний період. Що ця дівчина з ним творить? А може вся біда в тому, що він надто довго себе обмежував, стримував, намагався закувати свої почуття під кригу самоконтролю. Дурниця якась. Навіть з Олесею Антон ніколи не відчував такого болючого збудження. 

Знову завібрував мобільник в кишені, приводячи Волкова до тями. Холодний вітерець мазнув по плечах, нагадуючи що на дворі осінь, а його піджак залишився в квартирі Віри. Годі літати в хмарах. Треба братись за роботу. Тим більше, що шкідник Жидкін, єдиний хто наважувався Волкову перечити, ще дві години тому прислав смс «Я не поїду в Дніпро».

Антон тільки стиснув зуби, вирішивши зосередитись на адвокатові, а потім вже розбиратись з помічником. Але зараз саме час повернутись на офіс, і поговорити з фінансовим дерик тором як чоловік з чоловіком.

До речі адвокат багато що Антону прояснив. Батько у Віри виявися сухим, високим, і сивим чоловіком років сорока п’яти. Одягнутий в недешевий костюм синього кольору в дрібну білу смужку. Краватка світлого кольору відтіняла його очі, такі ж світло-коричневі як і у Віри.

Кабінет у Біляєва більше нагадував оранжерею – на підвіконні, на підставках і етажерках стояли квіти в горщиках. У самого Антона в офісі було кілька орхідей, які принесла туди Тамара Олексіївна. А тут залишалось тільки дивуватись такій любові до флори.

Біляєв уважно вивчив документи, які Волков тут же перекинув йому з свого телефону на електронку. 

- А чому ви не подали зустрічний позов? – закінчивши слухати історію одруження і розлучення сімейства Волкових запитав юрист.

- Про що? – не зрозумів Антон.

- Про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною, - пояснив адвокат. – Ви ж маєте довести, що це дружина чинить вам перешкоди. А не ви втратили інтерес до сина.

- Я не знав, - ось і ще один тривожний дзвіночок в бік адвоката Долі.

- Ну а в органи опіки чому раніше не звертались, якщо колишня не давала спілкуватись з сином? – поцікавився Біляєв. Про це у Волкова і Валентина Володимирівна випитувала.

- Ну невже я мав направляти на колишню дружину соціальні служби? – зітхнув Антон. – Вважаєте це вчинок, достойний чоловіка? Вона ж по при все залишається матір’ю мого сина! Мені здавалось рано чи пізно ми зможемо домовитись цивілізовано, без травмування Артема, без оцього всього.

Волков зробив непевний жест, обводячи рукою кабінет. Маючи на увазі далеко не квіти в горщиках. І Біляєв його зрозумів, кивнув його думкам.

- Типово чоловічий підхід, - посміхнувся адвокат. – А зараз як дивитесь на зустрічні позовні вимоги?

- Якщо це допоможе справі, то треба подавати, - погодився Антон. 

- Прекрасно, - Біляєв тикнув олівцем в монітор, і додав: - Тим більше, це нівелює ось цей висновок органів опіки. Адже їм доведеться виносити питання на розгляд повторно.

- Звучить обнадійливо.

- Зачекайте, зараз дещо з’ясую.

Біляєв набрав когось на мобільному, і знову поринув у вивчення документів.

- Алло, Роза Євгеніївна? Вітаннячка. До мене тут звернувся Волков Антон Павлович, у вас зараз справа в судді Чорної, ага… Доля? Цікаво…кажуть ви їх не повідомили про день засідання комісії з прав дитини… чекаю… ще цікавіше. Добре дякую. Був радий чути.

Адвокат натиснув відбій і все так само задумливо подивився на Антона. Зітхнув, озиваючись:

- Ваш адвокат була повідомлена про дату і час засідання.

- І кому тепер вірити? - відчуваючи легке роздратування змішане з азартом запитав Волков. Так, ніби він детектив, і ось-ось у нього на руках будуть всі докази вини підозрюваного.

- Ви знаєте, кожен з її промахів по одинці, ніби не страшно – не з’явилась на засідання, подала від вас заяву про розгляд всієї справи без вашої участі, не повідомила вам про дату засідання комісії з прав дитини, - сказав Біляєв. – Але в купі, нажаль все це може призвести до вашого невідворотного програшу. А кому вірити – вирішувати вам.

- І що мені робити? Яку тактику запропонуєте ви?

- Зустрічний позов це по-перше, треба привести на суд свідків, це по-друге, і контроль органів опіки, це по-третє.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше