1

«Завтра маю невідкладні справи, в засіданні бути присутнім не зможу, будемо переносити», - писав адвокат. Антон відчув як буквально скриплять його зуби від досади. Ще й суд затягується, для повного щастя. І не те, щоб Волков сильно поспішав з цими засіданнями. Все таки до суду звернулась його колишня дружина, вимагаючи позбавити Волкова батьківських прав, і сам Антон нікуди не поспішав. Але саме по собі очікування рішення вимотувало, тримало в напрузі, змушуючи дарма тривожитись.

- Що там? – зробив вигляд що йому цікаво Жидкін. Волков мовчки показав йому смартфон, і партнер  потер долонею короткий їжачок волосся, поспівчував:

- Ця твоя Олеся ще те стерво.  Тобі, братан, треба нормальну бабу! Щоб розслабитись, відволіктись, - Дмитро Жидкін вже дивився поверх Антонової голови, продовжуючи філософствувати. – Всесвіт не любе напружених і суєту. Він дає нам лише те, що потрібно  вдану мить.  Треба тільки вміти чекати і посилати правильні посили. От тобі б зараз не завадила б така невинна, добра дівчинка, з темними очима, світлим волоссям і акуратною попкою. Але вона вже зайнята, - і Жидкін кивнув кудись в бік від їх з Антоновим столиком.

Волков прослідкував за кивком, і помітив двох дівчат. Одна, брюнетка з високою склянкою латте здалась йому чимось знайомою. А інша, дійсно була Антонові симпатичною, хоч і сиділа до нього боком. Але Волкову подобалась її струнка фігура і милий профіль.

І так раптом різко відчулось, що вже два роки, відтоді як розлучився з Олесею, не мав нормальних стосунків із жінкою.  Всі сили поклав на бізнес, щоб наверстати те, що забрала дружина після розлучення. А залишив він їй з сином чимало – квартиру в центрі з ремонтом, автомобіль, рахунок  в банку. Тож два роки пахав як проклятий, щоб знову мати власне житло і засіб пересування. Жінки і секс якось за цей час пройшли мимо Антона Волкова.

І зараз, дивився він на молоденьку дівчинку, яка мабуть років на вісім-десять молодше від нього самого, і чітко відчував, що несподівано для всіх Дімон Жідкін потрапив своїми словами в ціль – Антону треба жінку. Хоч на одну ніч.

- Подобається? – поспостерігавши як завис його друг самовдоволено запитав Жидкін. – Це Вірочка, моя нова секретарша. І скоро вона буде в моєму ліжку.

- Звідки така впевненість? – похмуро запитав Антон, якому така постановка справи геть не сподобалась.

- А хто перед мною встоє? – чорт, як же дратувала ця його чоловіча пиха. Поти Жидкіна, якщо відверто, вистоювала кожна друга. Але він як поручик Ржевський з анекдотів,  ліз з своїми пропозиціями до кожної особи з ознаками жіночої статі. – Бач, біля Вірочки Лариса, моя колишня. Але Вірі цей їх бабський зговір не допоможе. І три дні не пройде, я буде  моя.

- Вона ж не твій типаж, - спробував угомонити друга Антон. – От її подруга, це типово те, на що ти западаєш.

- Різноманіття наше все, - не розгубився Дімон. – Вона така вся повітряна, солоденька… Бачу і тобі сподобалась. А давай, - Жидкін подався вперед, і заговорив тихенько, змушуючи Антона теж нахилитись. – А давай на спір, хто перший?

- Та йди ти! - відсахнувся від Жидкіна Антон. – З Вєніком будеш в свої дурнуваті спори гратися. 

Вєнік Жидкін бум меншим Дімоновим братом.  І вони скільки їх Волков знав в усьому змагались і сперечались. Доходило, що і на дівчат парі вкладали. Але то ж було ще в студентські роки. Думка, що спосіб мислення у бізнес партнера від того часу не надто еволюціонував, неприємно вразила Антона.

- Та чого ти?

- А то ти не знаєш, друже, як у мене зараз справи йдуть. Мені тільки стосунків не вистачало.

- Ну які стосунки? Шо ти як маленький. Це тільки секс і нічого зайвого.

- Дім, я категорично проти сексу на роботі! – строго відповів Волков. Це був його пунктик при підборі кадрів. Ніяких позаштатних стосунків в офісі.

- Ну як знаєш, великий серйозний бос, - Дімон зробив вигляд, що образився. Його чоло прорізала зморшка. – Та все одно, негоже, що дівчата нудяться без чоловічої компанії. Хоч супроти того, щоб посидіти поруч з гарненькою кобітою ти нічого не маєш? Ні? От і чудно!

 Дімон підхопив свій келих і попрямував до Віри і її подружки. Антон зітхнув, забираючи телефон. Добре, що їм замовлення ще не принесли, окрім коньяку для Жидкіна. Волков пішов слідом. Але спершу окинув поглядом піджак, змахнув неіснуючі пилинки, перевірив стан кросівок.  На все пішло кілька секунд.  Антон звик виглядати добре. Його дратувала самовпевненість Дімона. Який любив примовляти, що чоловікові досить бути трішки гарнішим мавпи.

Насправді Жидкін був набагато гарніше приматів. Ходив в спортзал, підтримував себе в формі, відвідував барбера, але частенько міг дозволити собі легкий безлад в одязі. Антон навпаки, акуратність вважав продовженням дисципліни.

Вже на підході, до кола світла від настільного світильника , що м’яко висвітлювало незнавші фарбування пасма волосся незнайомої Віри, Волков відчув, що чомусь нервує. Сидіти за одним столом з фактично підлеглою здавалось йому неправильним, як йти по мінному полі. І відмовитись він би вже не міг. Бо дівчина його чимось зачепила, манила. Треба було просто познайомитись з нею ближче. Блимнути суворим начальницьким поглядом, щоб вона з неземної німфи перетворилась на звичайну залякану простушку. І заспокоїтись від того, що  в його житті все стабільно.

Ласкаво прошу на сторінки роману "Тільки твоя". Щиро сподіваюся, що моя новинка сподобається вам. Прошу, додавайте книгу в бібліотеку, ставте зірочку та підписуйтесь на авторську сторінку. В мене в планах ще багато цікавих романів. А ваша підтримка - це моє натхнення!)))