Розділ 26

Матвій ніколи не вважав себе імпульсивним, ніколи раніше нічого не робив зопалу, завжди обдумував свої вчинки і не керувався емоціями, тому те, що зробив кілька годин назад, просто не вкладалося в голові.

Розсіяно поглядаючи кудись в ілюмінатор, Матвій намагався скласти до купи ситуацію, що склалася, намагався зрозуміти, чи шкодує через свій необдуманий вчинок, але відчував, що шкодує лиш за тим, що Злата лишилася в Україні, а не сидить поруч з ним у салоні літака.

Ще вчора в Україні він навіть би й не подумав, що сьогодні вже перетинатиме повітряний кордон Норвегії. Колишній Матвій такого б точно не зробив.

Насправді все вийшло спонтанно і саме купка маленьких дрібничок остаточно схилила чашу терезів на бік відльоту. Матвій подався від родичів додому. Залишив універсал і викликав собі таксі, по дорозі зателефонував до батьків, аби привітати. Мама одразу відчула, що йому погано і вперше Матвій розповів все як є. Ніколи такого не робив, аби не засмучувати своїми проблемами, але образа та коньяк зробили свою справу. Світлана вперше не добирала слів, висловлюючи все, що насправді думає про сватів та невістку, Матвій навіть не уявляв, що вона так вміє, а ще вперше не став на Алісин захист. Тоді й сказав, що летить до Норвегії вже, найближчим рейсом, котрий буде. Світлана на диво не спинила його, мовивши, що так Алісі й треба. Переступивши поріг квартири Матвій зайшов на онлайн-ресурс з придбання авіаквитків і на диво найближчий рейс був на десяту годину ранку. Він купив квиток в один кінець не роздумуючи.

Діставши свій рюкзак, з котрим вже подорожував на заробітки, Матвій жбурнув туди перше, що під руку потрапило, навіть не пам’ятав, що саме, і підхопивши документи подався до батьків.

Довго не говорили. Мама постелила йому в його колишній кімнаті і Матвій заснув щойно голова торкнулася подушки.

Світлана розбудила його через декілька годин і нагодувавши своїм фірмовим бульйоном склала легкий перекус. Вона трохи нервувала, а от батько поводився на диво спокійно. Він зголосився довезти Матвія до місцевого летовища, звідки той мав вилетіти у Київ. Світлана розцілувала Матвія і пообіцяла повідомити про все, що діятиметься вдома після його відльоту.

Аліса йому так і не зателефонувала.

В дорозі з батьком балакали про дрібниці до того моменту, поки він не обмовився, що такої змії, як невістка, ще в житті не бачив. Матвій знову не став на її захист. Не було більше за що.

 — Ото знайди собі якусь мадам у тій Норвегії і пошли к бісу ту мегеру та всю її сімейку! — сказав тоді батько.

— Тату! — Матвій навіть всміхнувся, дивуючись його поведінці. — Ти мене дивуєш.

— Вона якби тобі всі мізки не засліпила, то ти б давно зрозумів, що то за жінка, — Володимир гмикнув. — Але мудрість до нас з роками приходить, навіть не так, з досвідом, а до того всі ми іншим думаємо.

Нічого йому Матвій тоді не відповів.

Попрощалися швидко і спокійно. Матвій пообіцяв написати одразу, як приїде до Тронхейму. Батько обіцяв підтримку не дивлячись ні на що.

Тепер, вдивляючись у ілюмінатор, Матвій аналізував ситуацію і з сумом усвідомлював, що батько мав рацію, та й матір теж. Якщо дружиною для Матвія Аліса була й непоганою, до ото всього, то невісткою таки стала жахливою: вдячністю, повагою, підтримкою та добрим ставленням там навіть не пахло. Всі ці декілька років він намагався не зачіпати ту тему, бо щиро вірив, що все вгамується, всі до всіх звикнуть, бо ж родиною ставали дві абсолютно чужі і геть різні сім’ї. Тепер розумів як наївно те було. Він мусив одразу показати Алісі місце, котре займають його батьки та дідусь з бабусею, і залишатися непохитним. Мусив, але ж кохав її і не хотів сварок.

Василь відписав йому через кілька годин після того, як Матвій скинув своє повідомлення. Повідомив, що їхнє місце дислокації не змінилося, ключ на звичному місці, а вечеря чекатиме в холодильнику. Ще написав, що справді радий Матвієві. Не спитав лишень, чого той летить і чого передумав. Матвій зрадів, що тих питань не було, бо не знав, що має відповідати. А потім раптом зрозумів, що нічого приховувати не збирається. Василь став його добрим другом, отже Матвій розповість йому правду, без краплі брехні.

Василь зустрічався з Брігі. Та думка теж спокою не давала. Наче ж нічого не мінялося, але разом з тим змінювалося кардинально. І раптом мимоволі усмішка торкнулася його вуст. Матвій подумки спитав себе, чи помчав би так само не роздумуючи до Норвегії, чи до будь-якої іншої країни, після першої ж сварки з дружиною, якби там не було Кейї?

— Це нічого не змінює! — прошепотів, вмикаючи на програвачеві свій плей-лист. — Моя сварка з Алісою та цей вчинок нічого не означає.

Улюблена музика охопила свідомість, враз заспокоїла нерви й надала якоїсь бадьорості, впевненості, що все буде добре. Матвій відкинувся на спинку сидіння і заплющив очі.

— Ти скажеш їй? — Василь поглянув на годинник. За останню годину дивився на нього разів з десять.

— А ти скажеш йому? — питанням на питання відповіла Брігі, нервово гризучи свої нігті.

— Я не знаю. Нічого не знаю.

— Може давай діяти по обстановці? — запропонувала Брігі.

— А може взагалі не діяти? Брігі, — Василь присів поряд з нею на диван і взяв її руки в свої. — Давай не лізти не в свою справу. Нехай буде те, що буде. Якщо між ними щось станеться, отже так судилося їм десь згори, якщо ж не станеться, ми в тому не будемо винними.

— Пропонуєш просто мовчати? — Брігі замислено глянула кудись крізь Василя. — Ти будеш мовчати, що в твого друга закохана одна з найкращих жінок на землі, над котрою знущається її чоловік-тиран? А я мовчатиму, що кохання всього життя моєї найдорожчої подруги знаходиться в декілька кроків од неї. Нехай страждає й далі? І ким же ми будемо після цього, Василю?

— Брігі, повторюю, якщо в небесній канцелярії хочуть, аби у Матвія з Кейєю щось було, вони зроблять для цього все. І наша допомога їм точно не потрібна, — Василь стиснув її руки, змушуючи подивитись йому в очі. — Добре?