Розділ 19

— О! Це питання треба герру лікарю ставити, — розсміялася Брігі, зиркаючи на Кейю.

Ковтнувши в’язку слину, Кейя втягнула в себе повітря, не знаючи що відповідати. Питання було наче жартівливим, але разом з тим якимось вкрай провокаційним. Кейя навіть не думала, що Матвій здатен на провокації. Хоча, якщо розібратися, вона ж зовсім не знала, який він насправді.

— Будьмо! — Василь підняв свою чарку. — За цю приємну зустріч! Сподіваюсь, вона не  остання.

— Будьмо! — підтримав Олег, показуючи дівчатам, що треба робити.

Матвій підняв свою чарку і дещо схилився до Кейї:

— Випий одним ковтком, бо пектиме пекельно.

Вона покірно кивнула, тремтячою рукою торкаючись своєю чаркою до інших, а тоді на мить затримала свій погляд на Матвієвих очах — він усміхався.

— За приємну зустріч, — повторила Брігі, ковтаючи горілку і одразу потягнулася за лимоном. — Овва!

— То тільки назва делікатна, — розсміявся Василь.

Кейя перехилила рідину в горлянку і швидко ковтнула. На мить подих сперло і на очі виступили сльози. Вона ледве стрималася, аби не розкашлятися, і відвернула голову в протилежний бік.

— Гей! Ти нормально? — Матвій невагомо торкнувся її коліна долонею, дещо нахиляючись вперед.

Від його дотику Кейю кинуло в жар ще сильніше, аніж від горілки:

— О, Боже!

— Це спершу, далі буде краще, — прошепотів, — обіцяю.

Кейя відчула як стіни та підлога йдуть ходором. Здавалося, вона спить і їй сниться сон. То міг бути тільки сон, бо справжній Матвій ніколи б не сидів з нею так близько, не торкався б її коліна, затягнутого в тонку нейлонову панчішку, своєю гарячою долонею, і не шепотів би ті такі двозначні слова.

— У нас теж історія. Рейс відмінили, тому ми пішли в найближчий бар, аби зняти напругу, — промовив Олег, киваючи Василеві наливати по другій.

— Притримай коней, красунчику, — мовила Брігі, накриваючи Василеву руку своєю долонею. — Споїти нас надумали?

— Ми порядні хлопці, фройляйн. Дурного в думках не маємо, — Василь мовби випадково опустив другу руку їй на плече. — Така наша українська традиція.

— Нема чого чекати, — додав Олег, — тому гайда по другій

Кейя безпомічно глянула на Матвія. Він все ще легко всміхаючись взяв її чарку і коли Василь наливав, кивнув де зупинитись.

— Зрозумійте правильно, нам дуже цікаво знайомитись з вашими традиціями, але до горілки ми вже випили по коктейлеві, — зізналася Брігі. — Тому якось це вже…

— Це правда, — підтримала її Кейя, вдячно беручи з Матвієвих рук свою чарку.

— Але ж і ми не водичку джерельну в барі пили, — розреготався Олег.

— Градус підвищувати можна, головне аби не знижувати, — додав Матвій.

Кейя знову відвернула голову, бо алкоголь в її голові вже грав у дурні ігри і змушував раз у раз п’яно витріщатися на Матвія.

— Он як! — Брігі одразу підхопила з тарілки шматочок лимона і перехилила до рота вміст своєї чарки.

Хлопці випили мовби справді прохолодну джерельну й навіть не скривилися. Кейя ж знову ледь не закашлялася, бо здавалося в роті палало полум’я. Матвій галантно підніс їй тарілку з цитрусовими і Кейя підхопила перше, що натрапило на очі. Апельсин видався теж пекельним, але смак після нього стояв на диво приємним. В грудях Кейї стало тепло-тепло, а настрій врешті відчутно змінився. Гучний та ритмічний танцювальний трек, котрий прийшов на зміну не надто вдалому караоке, навіть сподобався. Кейї захотілося танцювати, що свідчило про те, що вона дійсно вже добряче п’яна.

Василь налив по третій, розповідаючи, що навіть у найбіднішій українській хаті п’ють тричі. Вже й ніхто особливо не відмовлявся. Кейя теж протестувати більше не намагалася, лиш легенько стиснула Матвіїв лікоть, коли він підставляв її чарку Василеві.

— Я знаю, не бійся, — прошепотів, ледь всміхнувшись їй у відповідь.

— Це ж караоке, вірно? — спитав Олег.

— Ага, — кивнула Брігі. — Ти співаєш?

— Не я, — Олег кивнув на Василя. — Він.

— Ну, було діло колись. Взагалі люблю співати під акомпанемент своєї гітари десь на кемпінгу біля багаття. То чистий кайф, — не став відбріхуватись Василь.

— Спробуй тут. Давай! — загорілася Брігі. — Нам так цікаво. Давай, Василю!

— Я ще мабуть не дійшов до потрібної фази, — розсміявся Василь, знову наливаючи по пів чарки.

— Мені вже досить, — тихенько попросила Кейя, мило всміхаючись. — Справді!

— Ой, вона завжди така, — змахнула рукою Брігі. — Не слухайте це бурмотіння.

Хлопці розсміялися.

— Давай, утни їм когось з наших лабухів, — підкинув ідею Олег. — Якщо знайдеш тут.

— Інтернет в поміч, — нагадала Брігі.

— Так, давайте ще по одній і я заспіваю вам щось українське весільне, — Василь простягнув Брігі її чарку, знову мовби ненавмисно торкаючись іншою рукою плеча.

— Як це весільне? — спитала вона.

— Я покажу тобі декілька відео з Ютубу, як гуляють у нас весільну забаву. Тобі сподобається.

— Вірю на слово, бо поки-що мені все дуже подобається, — розсміялася Брігі, схиляючись до Василя.

Матвій та Кейя тим часом простежили за зацікавленим поглядом Олега, спрямованим кудись до барної стійки.

— Що там таке? — запитав Матвій.

Швидко перехиливши чарку й навіть фруктами не закусивши, Олег звівся на ноги, загадково всміхаючись:

— Піду, подивлюся, що в них там за асортимент.

Василь те зачувши розсміявся, а Матвій лиш головою хитнув.

— Куди він? — запитала Кейя.

— Наш Олежко навіть останній день у Норвегії з користю проведе, — Василь звівся на ноги й підморгнув Брігі. — Навіть не думай сказати опісля, що тобі не сподобалось, бо тим розіб’єш мені серце.

— Зажди, я з тобою. Буду групою підтримки, — Брігі змовницьки підморгнула Кейї і рушила за Василем до караоке-системи.

Кейя трохи відсунулася від Матвія, прихиляючись до спинки дивану. Матвій теж відкинувся на спинку, спрямовуючи погляд кудись по залу.