Присмак обіцянки

Пізніше, коли вони виходили з квартири, повітря було свіже й прозоре. Леон відчинив дверцята авто, пропускаючи Софію вперед.

— Дивно, — сказала вона, вмощуючись на сидінні. — Учора ми не знали, чи зможемо навіть поговорити, а сьогодні їдемо разом на роботу.

— Це називається еволюція, жаринко, — усміхнувся він. — Люди вчаться.

Вона глянула на нього крізь вікно, як проміння ковзало по його профілю, і подумала, що, може, дійсно — іноді найскладніше не пробачити, а просто дозволити собі бути щасливою.

У машині звучала тиха музика. Софія сперлася головою на скло, а Леон час від часу кидав на неї короткі погляди — ті самі, повні спокою і тепла.

Вони не говорили. І не треба було. Усе починалося ідеально.
Сонце, кава навпіл, короткий поцілунок у дверях і обіцянка: “Ніхто нічого не помітить.”

Коли Софія зайшла до офісу, серце калатало швидше, ніж зазвичай. Вона сподівалася, що Андрій ще не прийшов — але він стояв прямо біля входу.
Його обличчя було напружене, а очі — темні від розчарування.

— Привіт, — несміливо почала вона, намагаючись говорити спокійно.

Він не відповів одразу. Лише подивився на неї так, що вона відчула, як у грудях стискається повітря.

— Ти навіть не уявляєш, що я пережив учора, — нарешті сказав він. — Я думав, що з тобою щось сталося. Ти зникла. Не відповідала. А тепер просто приходиш, наче нічого не було.

Софія мовчала. Вона не знала, як пояснити, не зрадивши ні себе, ні Леона.

— Андрію… я просто… мені потрібно було побути на самоті, — тихо відповіла вона.

— Побути на самоті? — гірко повторив він. — А я? Я для тебе хто? Ти ж знаєш, як я до тебе ставлюсь. Софіє, я не ідеальний. Але я намагаюся бути для тебе всім, ким можу. І коли ти зникаєш — у мені все валиться. Ти навіть не уявляєш, як ти змінила мене, — продовжив він. — До тебе я не знав, що таке — чекати повідомлення, що просто каже “я вдома”. Ти навчила мене боятися втратити когось не через образу, а через любов. І якщо я зараз виглядаю злим — це тільки тому, що боюся.

Софія стояла мовчки, відчуваючи, як серце стискається дедалі сильніше. Вона не очікувала таких слів. І саме це робило ще болючіше.

Він зробив крок ближче.
— Я тебе люблю, Софіє. І я не хочу, щоб ти робила мені боляче. Якщо я справді щось для тебе значу — пообіцяй, що більше так не зникатимеш.

Вона опустила очі. Відчувала провину, навіть не знаючи, за що саме.
— Добре, — ледь чутно сказала вона. — Обіцяю.

Але, сказавши це, Софія відчула, як щось усередині стислося. Ця обіцянка мала присмак пастки.
І вже за кілька хвилин вона стояла в туалетній кімнаті, вдивляючись у власне відображення: бліде обличчя, порожній погляд, утома. Що я роблю? — лише це промайнуло в голові.

На перерві вона не витримала.
Вийшла на вулицю, де внизу біля кав’ярні вже стояв Леон — з чашкою в руці, з тим самим спокійним, але трохи настороженим поглядом.

— Ти виглядаєш так, ніби світ упав, — тихо сказав він, коли вона підійшла ближче.

Софія спробувала всміхнутися, але замість цього відчула, як по щоках котяться сльози.
— Я не змогла, Леоне… Він сказав, що любить мене. Що не витримає, якщо я зроблю йому боляче. І я… пообіцяла.

Леон мовчав кілька секунд, потім поставив чашку на перила і просто обійняв її.
Без слів, без осуду.

— Ти не винна, — прошепотів він у волосся. — Ти просто намагаєшся бути доброю. Але іноді доброта руйнує сильніше, ніж жорстокість.

Софія притулилася до нього, стискаючи пальці в його піджаку, ніби шукаючи опори.
— Я не знаю, що робити, — зізналася вона крізь сльози.

— Просто будь чесною з собою, — відповів він. — Решту ми переживемо.

— Але я роблю йому боляче, Леоне… — тихо зізналася вона, опускаючи очі. — Хоч не хотіла цього, але… зрадила його.

— Якщо він справді тебе кохає, — м’яко відповів Леон, — він зрозуміє. А якщо ні — то не через тебе.

Софія підняла очі. Вони стояли під легким дощем, і цей погляд між ними тривав вічність — повний болю, ніжності, мовчазного рішення.

— Ти правий, — прошепотіла вона.

Леон міцно обійняв її, пригортаючи до себе, ніби намагаючись захистити від усього світу. І в ту мить Софія зрозуміла: ввечері вона все закінчить. Бо інакше втратить себе остаточно.