Тільки ти
Жаринка
Темрява за вікнами робила кімнату затишною, обмежуючи світ лише теплом лампи. Леон лежав на боці, обережно піднімаючи голову, щоб глянути на Софію. Вона спала, підперши руку під щоку, а легке дихання здавалося йому знайомим ритмом серця.
Він тихо простяг руку, погладивши її волосся, і не втримався.
— Моя жаринка… — прошепотів він, ніби сам дивувався тому, що вимовив.
Софія поворухнулася, посміхаючись уві сні, і трохи підняла руку, щоб торкнутися його обличчя. Леон нахилився ближче, губи ледве торкнулися її волосся.
— Ти завжди була вогнем, — тихо додав він. — І тепер… навіть коли все спокійніше, ти все ще гориш у мені.
Вона видихнула, розслабившись, а він ніжно притиснув її до себе.
Їхні серця билися в унісон, і навіть без слів між ними знову промайнув той жаркий потяг, який нікуди не подівся.
— Навіть у сні ти моя жаринка, — повторив Леон, тепер уже більш впевнено. — Тіло, серце, душа… все твоє світиться для мене.
Софія тихо посміхнулася, притискаючись до нього сильніше. Вечір уже не був напруженим, а теплим, спокійним, але повним їхньої пристрасті.
І в цю ніч вони залишалися поруч, як двоє людей, які нарешті дозволили собі бути справжніми.
Відредаговано: 10.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
