НОВЕ МІСТО, НОВІ ЗНАЙОМСТВА

Софія вдихнула на повні груди, вдивляючись у нескінченні висотки, що оточували її новий будинок. Нью-Йорк. Величезний, галасливий, повний можливостей і викликів. Її серце калатало від хвилювання. Ще вчора вона була в рідному маленькому містечку, де всі всіх знають, а сьогодні — стояла посеред Манхеттена, на порозі нового життя.

Усе здавалося таким незвичним: вулиці, люди, навіть повітря тут було іншим. Софія втягнула його глибше, намагаючись прогнати втому після довгого переїзду.

Коли вона зайшла до своєї нової квартири, її зустріла тиша та купа картонних коробок. "Розбирати це все доведеться не сьогодні," — пробурмотіла вона, знімаючи куртку.

Взявши дві найбільш необхідні коробки — з кухонним приладдям і постільною білизною — вона попрямувала в спальню. Але, не помітивши, що прямо в коридорі валяється ще одна коробка, перечепилася і ледь не гепнулася на підлогу.

— Бляха... — вирвалося в неї.

Рівно в цей момент у двері голосно постукали.

— Йду, йду, — буркнула вона, розтираючи лікоть.

Відчинивши двері, Софія побачила перед собою дівчину приблизно свого віку, з розкішним темним волоссям і бездоганним макіяжем. Вона виглядала так, ніби щойно вийшла з фотосесії для модного журналу, хоча була вдягнена в прості джинси та обтиснутий топ.

— О, вибач, я тебе налякала? — запитала незнайомка, побачивши розгублений вираз Софії.

— Ні, просто... — Софія провела рукою по волоссю, намагаючись оговтатися. — Просто я щойно перечепилася через власні коробки.

Дівчина всміхнулася.

— Тоді я вчасно! Я — Діана, твоя сусідка. Живу дверима далі.

— Софія.

— Приємно познайомитися, Софіє! І знаєш що? Ти виглядаєш так, ніби тобі зараз конче потрібно вийти та випити щось міцне.

Софія скептично примружилася.

— І це твоя стандартна пропозиція всім новим сусідам?

— Тільки тим, хто виглядає, як загнані білки після переїзду.

Софія не змогла втриматися від сміху.

— Ну, ти маєш рацію. Важкий день.

— Тоді збирайся! За двадцять хвилин зустрічаємось біля входу. Я знаю класний бар неподалік!

*

Бар виявився затишним, з приглушеним світлом і легкою музикою у фоні. Софія вже почала розслаблятися, коли Діана швидко зав’язала розмову з високим, спортивним хлопцем із безтурботною усмішкою.

— Я Макс, — представився він, відводячи погляд від Діани на секунду, щоб кивнути Софії.

— Софія.

— Ваша подруга — дуже цікава дівчина, — сказав він, повертаючись до Діани, і та засміялася.

Софія вирішила дати їм простір.

— Я піду візьму щось випити, — сказала вона, киваючи на бар.

Вона пройшла до барної стійки, але не помітила, що хтось теж ішов у її бік. Софія різко повернулася і врізалася у високого чоловіка, проливши свій коктейль прямо йому на груди.

— Чорт! — вирвалось у неї, коли вона побачила, що його чорна сорочка тепер уся мокра.

Він зупинився, глянув униз, потім підняв брови і подивився на неї. Софія швидко схопила серветки з бару та почала витирати його сорочку, бурмочучи вибачення.

— Ти завжди знайомишся з чоловіками таким способом? — запитав він, і в куточках його губ з’явилася ледве помітна усмішка.

Софія підняла очі.

Вперше вона помітила, наскільки він гарний: гострі вилиці, темне волосся, а його очі сяяли ледь помітним насмішкуватим блиском.

— Зазвичай я більш граційна, — сказала вона, стискаючи губи.

— Цікаво, як це виглядає, — він усміхнувся ще ширше. — Дозволь віддячити тобі за це приємне знайомство напоєм.

Софія зітхнула. Ну що ж, принаймні він не був грубим через цей інцидент.

— Гаразд. Але цього разу пити будемо обережніше.

Його сміх був низьким і приємним.

— Домовились. До речі, мене звати Леон.

— Софія.

Їхні келихи дзенькнули, і цього вечора все змінилося.