Розділ 2. Авантюра

Розділ 2. Авантюра 

Дарина

Після пар надворі на мене вже чекав Гліб. Я всміхаюся другу та йду йому назустріч. Цікаво ж дізнатися, що він хотів мені сказати. 

– Як минули заняття? – питає хлопець.

– Добре. А твої? – йдемо асфальтованою доріжкою й виходимо з території університету.

– Та все, як завжди, – відмахнувся він. – Викладачі забагато вимагають, а в мене немає часу, щоб ті всі забаганки виконувати. Я теж шукаю роботу.

– Справді? Знаєш, в нас в кав'ярні пустує вакансія офіціанта. Якщо хочеш, можу запропонувати твою кандидатуру. Будемо разом ходити на роботу після пар. Скоро літо, тож починається сезон, сам розумієш.

– Я подумаю. Дякую, – стримано відповів. 

– То що ти хотів мені сказати? – бачу, що хлопець вагається, тому підганяю його, бо вже скоро й до кав'ярні дійдемо.

– Я хотів би попросити тебе знайти мені дівчину.

– Дівчину? – дивуюся, бо не очікувала такої пропозиції.

Хлопець постійно запрошував мене на прогулянки, часто стикався з моїми руками, а потім довго їх не відпускав. Дивився на мене закоханими поглядами. Я гадала, що Гліб має до мене почуття, але, здається, помилилася. Що ж, це на краще.

– Для тебе?

– Та ні, не для мене. Насправді, це для Віталія. 

– Не зрозуміла, – тепер я заплуталася.

– Розумієш, я хочу тобі допомогти. 

– З чим? – ще більше дивуюся, бо нібито проблем ніяких я не маю.

– Даринко, ти подобаєшся Віталію, – шокує мене. – Але ж знаючи твою завзятість до навчання та додаткової роботи в кав'ярні, розумію, що тобі зараз стосунки не потрібні. Та й тим більше ти не захочеш мати стосунки з ним, адже він для тебе всього лиш друг, правильно? – хлопець пильно дивиться на мене.

Оце так новина! 

– І звідки така впевненість?

– Я просто добре знаю тебе, – впевнено відповідає.

– Що ж, ти маєш рацію. Але чому сам Віталій не підходить і не говорить мені про це? – дивуюся, адже, пригадуючи сьогоднішні обійми хлопця, він не здавався мені невпевненим у собі та ще й боягузом.

– Він трохи боїться тебе. 

– Що?

– Розумієш, Віталій дорожить вашими дружніми стосунками, а тому й не наважується до тебе підійти. Він гадає, що після того, як запропонує тобі зустрічатися, між вами буде все покінчено, як між друзями. 

– Отакої!

– Ага. Тому, щоб забути про тебе, як про дівчину, йому потрібна інша, з якою він міг би створити стосунки, а з тобою продовжувати дружити.

– Це якийсь абсурд! Якщо я йому подобаюся, то ніяка дівчина не зможе мене замінити.

– Тому й прошу тебе знайти гідну партію. Знаєш, потрібна така, щоб він закохався з першого погляду й назавжди.

– Тобто, ти хочеш сказати, щоб я для нього пошукала дівчину?

– Саме так. Віталій до мене підходив з цією пропозицією, але я – то поганий варіант. Адже хто з нас краще знає дівчат, я чи ти?

– Я навіть не знаю… Глібе, я, мабуть, відмовлюся.

– Чому? Це ж заради спільної мети. Заради нашого спільного друга.

– Послухай, я не можу. Краще залишити все, як є.

– Тобто для тебе дружба зі мною не така важлива? 

– Що? А це тут до чого?

– А до того, що між нами все закінчиться, якщо ти мені не допоможеш.

– Не зрозуміла…

– Дарино, я попросив тебе про маленьку послугу – знайти дівчину для мого найкращого друга. А ти мені відмовляєш. Як ти думаєш, я можу тобі довіряти після цього?

– Ти мене зараз дуже шокуєш, Глібе, – подивилася йому в очі, проте він відвернувся. – А ще ображаєш. 

– Можеш вважати це чоловічою солідарністю. Але для друга я зроблю все, що тільки потрібно буде.

– Навіть якщо на кону – дружба зі мною?

– Так, – не дивиться в очі.

– Але чому? Ми вже рік дружимо. Все ж було добре…

– Було, – буркнув він.

Я похнюпилася й зупинилася, бо ми вже підійшли до кав'ярні. Дивлюсь на Гліба, який і досі ховає від мене погляд.

– Невже це так важливо?

– Звичайно. Не збагну тільки, чому ти цього не розумієш?

– Гаразд. Я пошукаю для нього гідну дівчину. 

– Справді? – всміхнувся хлопець і в очах заграли бісики. – Ти мені допоможеш?

– Угу, – мугикаю, вже приблизно підраховуючи, скільки мені всього треба зробити, аби звести іншого свого друга з дівчиною. 

Віталій же затятий холостяк, який насолоджується життям і своєю свободою. З іншого боку, якщо він і справді закоханий у мене, то це може дати тріщину нашій дружбі. Здається, Гліб має рацію, і я повинна знайти дівчину для Віталія. Але чому сам Гліб так категорично ставиться до цієї пропозиції й навіть ризикує дружбою зі мною – це залишається загадкою.