Епілог

Минуло два роки

Я успішно закінчила школу та готувалася до вступних іспитів. Сьогодні мав бути випускний бал, після якого я вже остаточно вважатимусь дорослою та оберу свій життєвий шлях.

- Анно, Анно, давай швидше ми запізнюємося. - Марі вже стояла біля машини.

- Так, так, уже біжу!

Як ви вже здогадалися, ми з Марі до сих пір найкращі подруги. Тепер ми завжди разом та підтримуємо один одного. У їхніх стосунках з Деймоном все так само чудово, і вже зараз вони чекають на поповнення в родині. Так, ви все правильно зрозуміли, Марі вагітна! Її батьки довго вмовляли дівчину, щоб та позбулася дитини, проте зараз вони вже на третьому місяці вагітності і вони з Деймоном дуже цьому раді.

- Ну де ти там? - прокричала подруга.

- Та йду вже!

Ми їдемо забирати наші випускні сукні з салону. Я обрала сукню свого улюбленого ніжно-рожевого кольору, а Марі - яскраво-червону. Зараз ми ще мали швидко заїхати до салону краси та зробити макіяж і зачіски

- Ви вже визначились, що саме хочете бачити? - запитав у мене стиліст-перукар.

- Накрутіть їй волосся та підколіть з обох боків левидимками, а щодо макіяжу - підмалюйте брови, та зробіть акцент на очах - відповіла за мене Марі, - Тобі так дуже пасуватиме!

За годину ми були повністю готові та чекали початку балу. Поки ми сиділи я ще раз обдумувала остаточний вибір майбутньої професії. Я чітко вирішила, що буду навчатись на юриста. Мені дуже подобалася ця професія, та саме з нею я хотіла пов‎'язати своє життя.

- Ну що, ти готова? - вирвала мене з думок Марі.

- Ще б пак! Ходімо вже швидше!

Ми зайшли до святково прикрашеної актової зали, та підійшли до столу з випивкою. Я взяла собі шампанське (ну а що, можу собі дозволити), а Марі обрала апельсиновий сік.

- Я відійду ненадовго, добре? Не сумуй! - промовила Марі та пішла у напрямку Деймона.

"Ох ця солодка парочка! З розуму мене скоро зведуть!" - посміхнулася я сама до себе.

- Потанцюємо, красуне? - раптом обізвався до мене такий знайомий голос.

- Алексе? - кинулася я в обійми до хлопця, - Алексе, ти приїхав!

- Звісно ж я приїхав, дурненька! Як я міг лишити тебе одну в такий важливий день?

Справа в тому, що Алекс уже як рік керував компанією батька і на час мого випускного мав би бути у відрядженні за кордоном. Також паралельно він навчався на економіста. Тож, як ви зрозуміли, вільного часу майже не мав. Проте, мене тішило, що вже незабаром я переїду до нього і ми завжди будемо разом.

Хлопець взяв мене за руку і ми повільно качалися в такт музиці. На завершення прекрасного вечора ми з Алексом поїхали до ресторану, де ще раз відсвяткували мій випуск.

- То що, випускнице, тепер ти вже зовсім доросла! То може й смаки на чоловіків змінилися? - серйозно запитав у мене хлопець.

- Ти що хворий? Мені потрібен тільки ти, дурнику мій!

Алекс поцілував мене з усією своєю пристрастю і ми поїхали до озера, щоб зустріти світанок..