Глава 10

Алекс підійшов до нас посеред танцю, схопив мене на руки і поніс до саду.

- Що ти робиш? Постав мене на місце зараз же!

- Ого, а ти таки чимало випила!

- Якщо й так, тобі то що до цього? Будеш слідкувати за своєю дівчиною!

- Я зараз саме це і намагаюся зробити.

- Негайно постав мене на землю! Я не бажаю навіть говорити з тобою. Ти хворий, тобі лікуватися потрібно!

- Так, я хворий! - переходить на крик,- А знаеш чим? Я тобою хворий, дурепо! Як би я не намагався, не можу викинути тебе з голови, не можу забути! І це страшенно мене злить.

Нарешті ві поставив мене на землю і додав:

- Я кохаю тебе, хочеш ти цього, чи ні! Я сказав, а тепер роби., що хочеш. Можеш йти, якщо я тобі такий огидний.

Не вагаючись ні на секунду я впилася в його губи. Здається, в цей момент я аж протверезіла. Ось воно! Те, за чим я так довго сумувала! Те, чого мені так бракувало весь цей час! Ми стояли не відриваючись один від одного ні на мить. І саме зараз, саме тут, я почувалася шалено щасливою!

Коли ми все ж таки розімкнули наші губи через брак повітря, я нарешті сказала:

- Я кохаю тебе.

Ми з Алексом підіймалися до його квартири. Батьки подарували її йому зовсім нещодавно. Моєї мами до завтрішнього ранку не буде вдома, тому хлопець запропонував залишитись в нього, і я погодилась.

Алекс увімкнув фільм і приніс багато різних солодощів. Ми довго ще сиділи обіймаючись, закутані у ковдру, і коли фільм вже скінчився хлопець поцілував мене. Зараз, здається, я забула про всі проблеми та негаразди. В думках був лише він. Я зрозуміла, що мені хочеться чогось більшого, аніж просто поцілунку. Моя рука плавно опускалася на прес хлопця, а він гладив моє волосся і спускався все нижче і нижче.

- Ти справді цього хочеш?

У відповідь я лише поцілувала його сильніше і ледь чутно, проте впевнено промовила:

- Так.

Це буля найкраща ніч у моєму житті! Хоч мені й було трохи боляче спочатку, проте згодом залишилось лише відчуття насолоди. Вже через дві години я лежала на ліжку у його міцних обіймах і намагалася заснути.

Зранку, коли Алекс ще спав я приготувала млинці та заварила нам каву. Я навіть не помітила, як хлопець підійшов. Він обійняв мене зі спини і ніжно прошепотів:

- Доброго ранку, сонце.

Мені хотілося зупинити час, аби цей момент ніколи не закінкувався. Проте, мені вже потрібно було повертатися додому, адже мама незабаром повинна була прийти. Тому Алекс відвіз мене і, попрощавшись з ним, я зайшла до своєї квартири.

Мами ще не було вдома, тому я швиденько поприбирала та приготувала для неї сніданок.

"Вона, мабуть, повернеться втомленою, адже цілий день не спала через відрядження, тому потрібно хоч трішки її порадувати" - подумала я.

- Доню, я вдома! Ти вже прокинулась? - почувся мамин голос.

- Так, мамуль! Йди на кухню, я тут.

- Нічого собі! Оце так! - промовила мама, здивувавшись від того, що я приготувала стільки став, - Хто ти і що зробила з моєю донькою? І коли це ти почала готувати?

- Ой, ну не перебільшуй. Просто хотілося тебе чимось порадувати.

- Що ж, тоді в тебе це вийшло просто прекрасно!

Ми сиділи і довго ще розмовляли про своє.

- До речі, доню, наступного тижня ти поїдеш до тата на кілька днів. Він дуже хоче з тобою побачитись.

- Чесно? Мамо, ти найкраща! Дякую, що дозволила!

Насправді, я вже майже місяць просила мама відвезти мене до тата і друзів. Проте, через їхню сварку з батьком, вона не дуже цього хотіла. Але, нарешті, вона дозволила!

Через тиждень

Ось я стоя перед своїм старим будинком, та не наважуюсь зайти. За час, що мене тут не було, я зовсім від усього відвикла. Навіть переступити поріг, здається, такого рідного і водночас вже чужого подвір'я я чомусь не могла довгий час. Мабуть, це через те, що мені дійсно було важко пережити переїзд та розлучення батьків. Так, насправді ж я цього зовсім не показувала, бо завжди весь біль тримаю у собі, проте ніхто не знає, як я переймалась через це.

Алексу я повідомила, що мене не буде в місті декілька днів, бо я їду до тата. Хлопець цю ідею, звіснож, не схвалював. Ні, зовсім не через тата. Скоріше за все, він все ще ревнував до Ніка. Звичайно, я сказала, що не збираюся гуляти з ним наодинці і все таке, проте Алекс все рівно поставився до цього не дуже добре.

- Анно, ти чого там стоїш так довго? Заходь уже! - вийшов з будинку тато.

- Зараз йду!

Я зайшла, обійняла тата та поцілувала його в щоку. Ми з ним ніколи не були особливо близькі, але я дійсно дуже скучила за ним.

В моїй кімнаті зовсім нічого не змінилося. Лише деякі речі стояли не на міях, мабуть, через прибирання. Я вляглася на ліжко та довгенько думала, що зараз робитиму. Все ж, я довго не бачилася з Ніком та Олвією, тому вирішила зараз з ними зустрітися.

Одягнула я чорні джинси скіні, бежевий светер та накинула куртку, адже вже було досить прохолодно. Взуття обрала зручне, - світлі кросівки. З макіяжу нанесла тільки блідно-рожеві тіні на повіки та ледь помітно підвела брови.

Коли я вже нарешті вийшла до друзів, починало сутеніти.

- Ну нарешті ти приїхала, красуне. Ми вже зачекалися! - радісно сказала Олівія.

- Ми сумували! - обійняв мене Нік.

З друзями я провела декілька годин. Ми гуляли по парку, розмовляли, згадували наші спільні моменти. Вони наперебій розпитували, як там мені живеться, чи багато в мене нових знайомих і таке інше. Звісно, про хлопців теж було багато запитань, проте я лише сказала, що в мене він є. В подробицях я, все ж таки, не розповідала. Як на мене, то на те воно й "особисте" життя, аби було тільки твоїм.

Олівія жила за п'ять хвилин ходьби від парку, тому, попрощавшись з нами, пішла до себе. Я вже також збиралася йти додому, проте, так як було темно, Нік наполіг на тому, аби підвезти мене. Мені не хотілося йти самій, адже було трішки страшно, тому я погодилась. Ми з хлопцем сіли на мотоцикла, нещодавно подарованого батьками Ніка на його день народження, та поїхали до мого будинку.