Глава 9

Вийшовчи з машини таксі, я попрямувала до будинку.

Він був невеличким та знаходився біля озера. Мушу зізнатися, тут було навіть затишно. Я підійшла до воріт та вічливо постукала. Вийшов хлопець приблизно мого віку ( мабуть це й був той самий друг, про якого казала мама Алекса):

- Емм, привіт. Ми знайомі?

- Привіт, я шукаю Алекса.

- Чергова фанатка, так? - закотив очі хлопець.

- Взагалі-то я його дівчина. Де він зараз?

- Ох, добре, дівчина Алекса, - з ухмилкою відповідає,- я скажу. Він гуляє біля озера. Думаю, незабаром повернеться. Якщо хочеш, можеш тут почекати.

- Дякую, прогуляюся до нього.

Спустившись стежкою, що вела до озера та пройшовши кілька метрів, я зустріла Алекса, що сидів на невеликому мосту і так задумався, що навіть мене не помітив.

- Привіт - я відразу ж кинулася йому в обійми,- Я так переживала! Чому ті не відповідав на дзвінки і навіть повідомлення не читав?

- То Мет тебе вже не задовольняє? Вирішила до мене приїхати?

- Що ти таке кажеш, Алексе? До чого тут взагалі Мет?

Зараз я взагалі нічого не розуміла. Все ж було добре. Чому він раптом сказав про Мета. Тим паче, в нас нічого не було. Я відразу сказала, що хочу тільки дружити з хлопцем. Тоді чому ж Алекса зацікавиля ця тема?

- Тобі видніше. Адже ви тепер разом. Бажаю успіхів у нових відносинах!

Я не стрималася, через такі слова та зацідила хлопцеві сильного ляпаса зі сльозами на очах.

- Як ти взагалі міг подумати про це? У мене з ним нічого ніколи не було!

- Справді? Тоді що ти скажеш на це? - питає і показує мені повідомлення у своєму телефоні. На фото, що прислав Алексу невідомий були ми з Метом. Як же я відразу не здогадалась?!

Пам'ятаєте я раніше говорила, що декілька раз сходила з Метом на прогулянку? Так ось, на одній з цих прогулянок ві мене поцілував. Звісно ж, я відразу відштовхнула хлопця і пояснила, що хочу лише дружніх відносин. Проте, момент поцілунку все ж таки вдалося комусь засняти. 

- Але це було давно, ще до тебе. До того ж я відразу його відштовхнула!

- Ну звісно ж. Чому ж тоді дата позавчорашня, а?

- Чекай, то через цю дурню ти поїхав з міста і навіть слухати мене не захотів? Через те, що хтось просто поміняв ту дурнувату дату? - переходжу на крик,- Через це ти змусив мене хвилюватися через тебе так, що я мало з розуму не зійшла? Знаєш що? Йди ти до біса, якщо повірив якомусь незнайомцеві, а не мені!

Я розвернулася та пішла. Алекс намагався зупинити мене декілька раз, проте я не піддалася. Раз хоче вірити стороннім людям не поговоривши зі мной, то й нехай! Тепер я викреслю його зі свого життя. Мені непотрібні відносини, в яких немає довіри! От як можна бути таким бовдуром?!

Повернулася я додому вже майже під вечір, бо довго ще гуляла по місту. Одне питання все ж таки було ще не вирішене: "Хто відправив йому те кляте фото?". Проте, наразі в мене не було жодного бажання і сил думати про це. Тому, я зробила собі какао і, щоб хоч якось відволіктися від нав'язливих думок, що полонили мій мозок, пішла дивитися серіал.

До школи я прийшла дуже втомленою, бо цілу ніч не могла заснути. На мені були сірі джинси мом та легкий жовтий светер. Так, як навулиці було вже досить прохолодно, я одягнула ще й куртку блідно-рожевого кольору.

Дні минали досить швидко. З Алексом я припинила спілкування, хоч він і постійно намагався поговорити. Не знаю, нащо це йому, але ми вже все з'ясували того дня біля озера, тому в мене не було жодного бажання говорити з ним.

Так пройшов ще місяць, і Деймон з Марі покликали мене на вечірку в честь закінчення осені. Взагалі, я помітила, що народ у цьому місті любить влаштовувати гучні вечірки навіть з самого безглуздого приводу. Так от, наприклад,  минулого тижня відбулась вечірка в честь дня народження кішки мами мого знайомого. Та це ж тільки подумати, вечірка на честь кішки!! Проте, схоже, що окрім мене це мало кого турбувало.

Для сьогоднішнього вечора я обрала червону сукню трішки нижче колін та мої улюблені чорні лодочки. Макіяжу нанесла по-мінімуму: нанесла тіні на повіки та підмалявала ледь помітні стрілки, ну на губи я нанесла лише зволожуючий бальзам.

Так як Єва сьогодні поїхала з мамою до друзів їхньої родини, то на вечірку мені довелося йти самій. Марі та Деймон зустріли мене біля самого входу в будинок. До речі, коли я говорила про іскру між ними двома, то була цілком права. Невдовзі після однієї з вечірок Деймон запропонував Марі зустрічатися, і вона, звісно ж погодилась.

- Хей, рада тебе бачити! - бійнявши мене сказала дівчина.

- Пішли з нами, вечірка у самому розпалі! - мовив Деймон, і ми всі разом попрямували всередину.

І справді, вечірка набирала все сильніших оборотів! Декілька п'яних дівчат вже навіть залізли на стіл, аби танцювати. Проте, їх вчасно зупинили, чому вони не дуже зраділи.

- Анно, будеш щось пити? - запитала Марі.

Зазвичай я б відмовилась, проте не цього разу. Вже за мить дівчина принесла келих шампанського, і я залпом випила його. Згодом я приклалася ще до двох-трьох келихів та пішла танцювати.

Оголосили повільний танец, і мене запросив один з хлопців, що роздивлявся мене весь вечір. Його очі були сірого кольору, а волосся - русявого. Мушу визнати, він був досить гарним! Проте, нам так і не вдалося дотанцювати до кінця..