Глава 8

Алекс престав відповідати на мої дзвінки та повідомлення. Я дуже хвилювалась через це, адже раніше такого не було. Тому зранку, як тільки прокинулась, відразу ж рвонула до нього додому. Чомусь моє серце було не на місці, та й не дарма.

Коли я постукала у двері, побачила на порозі маму Алекса - Сюзанну ( саме так вона просила себе називати). Жінці було близько тридцяти шести років. Вона мала чорне волосся, як і в Алекса, та сірі очі. Зростом була трішки вищою за мене.

- Привіт, люба. Зоходь!

- Доброго ранку! - я обійняла жінку, - Алекс не відповідає, тому вирішила зайти і запитати, що з ним.

Сюзанна налила мені гарячого фруктового чаю, та прийнялася розповідати:

- Син поїхав до друга на дачу, сказавши, що йому потрібно побути наодинці і щось обдумати. Ми з чоловіком заперечувати не стали, тож він зараз там.

- А можете дати адресу цього місця?

- Добре, зараз напишу - вже за декілька хвилин жінка принесла папір та ручку і написала адресу дачі.

-Велике дякую! - я обійняла її, та вийшла з квартири.

Виявилось, що будинок знаходився в годині їзди звідси, тому, коли їхала в таксті в моїй голові крутилося безліч поганих думок. Я завжди вирізнялася вмінням накручувати себе, і вцій ситуаціїї було так само. А що, як з ним щось сталося? Що, як я більше його не побачу?

"Так зберися, все буде добре! Не думай про погане."

Я вже майже доїхала, коли мене набрала мама:

- Доню, ти куди так рано? Сьогодні ж вихідний.

- Мамуль, не хвилюйся, я поїхала до подруги.

Я вже казала, що не люблю брехати? Особливо коли діло стосується близьких людей. Та якби мама дізналась куди і навіщо я їду, то неодмінно відмовила б мене. Звісно ж, їй подобався Алекс, і навіть дуже, проте вона завжди сильно хвилювалася за мене. Тому, якби дізналась, що я їду невідомо куди, не пустила б мене. Добре, що Єва завжди могла прикрити, коли це було потрібно, тому я їй і написала:

*Сонце, мама думає, що я у тебе. Підтвердиш?*

*Звісно, та потім неодмінно мені про все розповіси!*

*Добре, добре. Дякую♥*

Все ж таки добре, коли є справжні друзі. Насправді, зараз я дружу лише з Марі, Деймоном, Євою та Метом. Хоч найкращих друзів у мене лише чотири, та я завжди дивилася не на кількість, а на якість. Ще я постійно зізвонювалась з Олівією, однак телефонних розмов зовсім не вистачало. Хотілося якнайшвидше побачити її. Більше того, я навіть за Ніком дуже скучила. Хоч Алекс і не схвалював нашого спілкування, проте я не хотіла втрачати нашу дружбу. До речі, про Алекса...