Глава 5

Я віддала куртку Алексу та ще раз подякувала за допомогу, після чого він поїхав.

Виявилось, що він інколи може бути нормальним, а не самозакоханим телепнем, як я вважала. Хоча, насправді ж моєї думки ця ситуація не змінює. Напевно, на його місці так вчинив би кожен другий.

Я зайшла в квартиру, перевдяглася в свою улюблену білу піжаму та змила макіяж. Їсти мені не хотілося, тому я просто зробила собі какао та вляглася на ліжко. Приходу мами я не дочекалася і вже за декілька хвилин провалилася у сон.

В неділю я зробила всі уроки на тиждень ( не любила залишати щось на потім), тому зі спокійною душею лягла дивитися серіал.

Наступного ранку

- Мамо, ти не бачила мою чорну спідницю?

- Ні, доню. Я поспішаю, тому пошукай сама! - мама вже вийшла на роботу, а в мене до школи залишилось ще дві години.

Я заварила собі каву та зробила сендвічі, так як не сильну любила їсти щось зранку.

Сьогодні на мені була лавандова бузка та чорна спідниця, яку я просто обожнювала. Не кваплячись я зробила легкий макіяж і зав'‎язала на голові два риб'‎ячі хвости. Так як в мене ще залишилось близько години до занять, я зателефонувала Єві і перед школою ми трішки прогулялися.

- Слухай, Анно, ти ж насправді пішла з вечірки зовсім не через маму? - я сказала їй саме так, щоб вона не образилась, що я швидко її покинула.

- Так, вибач. Не хотіла тобі брехати, проте до мене причепився один хлопец і мені стало неприємно. Тому я так рано пішла.

- Сподіваюся, з тобою все нормально? Він же нічого тобі не зробив?

- Звісно ні! - відповіла я, і одразу ж згадала завдяки кому опинилася в безпеці,- Дехто мені допоміг.

- Ти часом не про Алекса говориш?

- Ну так. А що?

- Та нічого. Просто, мені здалося, що ти йому не байдужа.

- Ахах, та ні. Ми не дуже ладнаємо.

- Від ненависті до кохання один крок, чи не так?

"Ага, ще цього мені бракувало! Зараз в голові має бути лише навчання, а потім тільки хлопці" - подумала я, проте змовчала.

Мені здається, що в нього таких дівчат сотні, варто лише йому пальцем поманити. Не подобаються мені таки хлопці. Від них можно чекати всього, чого завгодно. Сьогодні він з одною, а завтра вже з іншою. Ліпше вже бути самій, ніж з таким зустрічатися!

Мої роздуми перервав дзвоник на урок, тому ми з Євою швиденько пішли до класу. На столі в мене лежала червона троянда і поруч з нею записка.

Прекрасна леді, чи не хочете ви скласти мені компанію сьогодні після школиі? До речі, ти чудово виглядаєш!

    Мет♥

- Ого, та в тебе вже й шанувальники з'‎явились! - усміхнулася до мене Єва, - І хто ж цей щасливчик, а?

- Мет - дивлячись на подругу відповіла я.

- Оу, то коли весілля? Сподіваюся, ти мене не забудеш покликати?

- Ой, та ну тебе! - засміялась я.

З гарним настроєм я відсиділа всі уроки та збиралася вже повертатися додому. Проте, у декого були зовсім інші плани.

На шкільному подвір'‎ї вже стояв Мет та чекав на когось. І, як я вже здогадалася, цим "кимось" була я.

- Ти так і не дала відповідь - посміхаючись промовив він.

- Вибач, сьогодні ніяк. Пообіцяла мамі допомогти з прибиранням. Може іншим разом?

- Добре, як скажеш - уже не так весело сказав хлопець.

Насправді, я збрехала.. Не люблю цього робити, проте я зовсім не хочу його ображати. Він дійсно хороший, проте ми з ним не підходимо один одному.

Коли я майше дійшла додому, до мене підійшов Алекс.

- Ти що, стежиш за мною?

- З чого ти взяла? Сильно ти мені потрібна! Я живу неподалік, тому теж інколи ходжу цією дорогою.

- То ти ще й ходити вмієш, а не лише збивати людей з ніг. То чого тобі?

- Просто хотів сказати, що ти часу дарма не гаєш. Вже он і хлопця собі знайшла.

- Це ти про кого? - запитала я, вже знаючи відповідь,- Та й взагалі, якщо й так, тобі то що до того?

- Ти права, мені байдуже. Просто думав, що ти не така, як усі і не кидатимешся на шию перешого ліпшого.

Хлопець вже пішов, проте я крикнула йому вслід:

- Бовдур! Добре, що ти у нас святий!

Навіть не знаю, чому, проте я була дуже зла на нього. Та хто він взагалі такий, щоб втручатися в моє особисте життя? Він же мене зовсім не знає! Яке ж тоді має право говорити мені такі речі?! Точно ідіот якийсь.