Глава 4

Це був Мет (він дав мені свій номер ще в перший день знайомства і сказав звертатися, у разі чого).

*Дякую, не потрібно. Я поїду з Євою на шкільному автобусі.*

*Добре, як знаєш. До зустрічі  у школі.*

*До зустрічі*

Сьогодні мама не могла відвезти мене, адже поспішала на роботу. З учорашнього дня вона працює на фірмі архітектором. Раніше вона працювала на татовій фірмі, проте, після мого народження постійно сиділа вдома. Для неї нова робота була шансом показати себе, чому я не могла не радіти.

До школи ми з Євою дісталися за п'‎ятнадцять хвилин до початку першого уроку, тому мали час поговорити. 

- Підеш в суботу на вечірку до Мета? Його батьки їдуть в командировку, тому він часто влаштовує щось вдома. - промовила подруга.

- Ну не знаю. Він же навіть мене не запрошував.

- Смієшся? Вчора він підійшов до мене і сказав, щоб я обов'‎язково прийшла з тобою. Здається, ти йому сподобалась!

- Добре, давай підемо.

- От і чудово! Тоді завтра ми йдемо по магазинам, аби обрати вбрання.

І ми справді пішли в торговий центр. Спочатку ми з Євою купили речі на вечірку6 я обрала маленьку чорну сукню-дзвіночок з відкритою спиною, а подруга - пудрову сукню з невеликим вирізом в зоні декольте. Згодом до нас з Євою прийдналося декілька її друзів: Лібі, Деймон та Марі.

- Єва, і чому ти ніколи не говорила, що в тебе така красива подруга?! - промовив Деймон, а я лише посміхнулась.

Хлопець мав світле волосся та голубі очі. За час, що ми провели разом він не зводив з мене погляду.

Лише коли нові знайомі пішли, а ми з Євою лишилися наодинці, вона сказала:

- Ти поглянь но, а Деймон таки справді на тебе запав! В нього таке досить рідко. Раджу придивитися до нього, він дійсно хороший хлопець.

- Подивимось - ледь чутно прошепотіла я, а на обличчі подруги вже з'‎явилась усмішка до вух.

Після гарно проведеного дня я завалилась на ліжко і відразу ж поринула у сон. Мені снився наш старий будинок, деякі моменти мого дитинства, прогулянки з друзями.

Наступні декілька днів у школі я провела з радістю. Попри перешіптування та плітки за моєю спиною все було добре. Вчителі хвалили мою старанність та підхід до предметів, і ставили гарні оцінки. Навіть з геометрією, з якою в мене були проблеми ще з сьомого класу, я добре справлялася. Мет постійно намагався бути поруч і проявляв постнійні знаки уваги. Чесно кажучи, мені це навіть подобалось. Не скажу, що відчуваю щось до нього, проте він хороша людина. Саме через це мені приємно, що він звернув на мене увагу.

Вже сьогодні ввечері ми з Євою мали йти до Мета на вечірку, і тому вона зранку приїхала до мене і ми почали готуватись. Я одягнула сукню, яку нещодавно придбала та чорні лодочки з невеликим підбором і намалювала чорні стрілки, які зверху підвела ніжно-рожевою підводкою. На губи ж нанесла бальзам з блискітками. Волосся я вирішила залишити розпущеним і лише підколола з обох боків невидимками залишивши тонкі прядки спереді.

- Ну що,готова підкорювати всіх своїм неперевершеним виглядом? - посміхнулася Єва.

- Звісно ж. Проте тільки якщо з тобою! Ти виглядаєш просто чудово!

На Єві була нова сукня, яка пасувала до кольору її волосся та очей. Макіяж я зробила їй легкий, з акцентом на очах, а на губи їй нанесла нюдову помаду.

Ми зайшли в дум Мета, з якого лунала гучна музика. На моє питання: "Чому ніхто на це не скаржиться?" подруга відповіла, що люди в цьому місті вже давно звикли до гучних вечірок і такого іншого, тому на це особливої уваги не звертають.

Єва пішла привітатися із деякими знайомими, а я в цей час підійшла до столу з напоями. Так як мені всього лише п'‎ятнадцять, я обрала апельсиновий пунш. Я стояла плавно качаючись в такт музиці в той час, коли відчула чиїсь руки у себе на талії. Це був якийсь незнайомий хлопець:

- Крихітко, ходімо розважимось?! Тут купа вільних кімнат, і нам ніхто не заважатиме - промовив він з грайливим відблиском в очах.

"Мабуть він вже достатньо п'‎яний"

- Дякую, проте я відмовлюся від твоєї щедрої пропозиції - саркастично відповіла я.

- О ні, так не піде - тягне мене нагору. Він хоч і п'‎яний, проте я ніяк не можу вирватися.

- Не хочу! Відпусти негайно!

Та в цей час мене хтось вириває з його обіймів і тягне до себе.

- Вона сказала, що не хоче! - пролунав вже знайомий раніше голос.

- Як скажеш, Алексе. Не знав, що вона твоя. - перелякано відповів незнайомець.

Наразі я стояла і дивилася на Алекса.

- Я не просила про твою допомогу. Сама можу впоратися, я вже не маленька!

- Ну звичайно, я бачив як ти сама можеш. Якби не я ти б уже була в його міцних обіймах. Краще б подякувала!

Я мовчки підійшла і, обійнявши його, ледь чутно прошепотіла:

- Дякую!

- Ходімо, відвезу тебе додому.

Повідомивши Єву, що я вже йду, я пішла з Алексом до його мотоцикла. Хлопець дав мені свою куртку, щоб я не замерзла і ми вирушили. Вже за двадцять хвилин ми були біля мого під'‎їзду. Мама мала б повернутися лише за годину, тому я не переймалась, що вона може нас побачити.