Глава 3

Я прокинулась о шостій годині ранку, аби привести себе до ладу. Шкільна лінійка починалася о дев'ятій годині, тому я мала вдосталь часу. Накрутивши волосся я прийнялася до макіяжу. Ще вчора я придумала, що саме хочу бачити у дзеркалі. Я намалювала стрілки, з якими мої зелені очі виглядали ще виразніше, ледь помітно підвела брови та використала трішки хайлайтеру. Аби придати вишуканості сукню, яку я вчора обрала я вдягла масивні срібні сережки.

І ось я вже їде в машині з мамою та Євою, і мої коліна тремтять від хвилювання. Коли ми дісталися до школи, там вже зібралося багато людей, що чекали на появу директора. Після лінійки я разом з Євою і іншими учнями пішла до класу. Я познайомилася зі всіма та з ініціативи однокласників почала розповідати про себе. Мене прийняли досить тепло, незважаючи на те, що тут вчаться лише діти з забезпечених сімей. Моя родина теж була з таких, проте для мене це не відігравало важливої ролі. Я завжи переймалася багатсвом душі, а не вмістимістю гаманців.

Наступного ранку я їхала до школи уже в піднесеному настрої. Сьогодні на мені були джинси мом та персиковий топ з довгим рукавом. Макіяж я зробила нюдовий, лише підвела губи червоною помадою, яку я просто обожнювала.

Біля входу до нас одразу ж підійшок Мет - мій новий однокласник, з яким мене вчора познайомила Єва:

- То що, новенька, як почуваєшся перед першим  навчальним днем?

- Добре, бо я принаймні знаю, чого очікувати.

- Повір, ти щ навіть не здогадуєшся! - сказав хлопец, лукаво посміхнувшись.

- В сенсі?

- Скоро сама все побачиш. Люди не завжди такі привітні, як здається.

Першим уроком була іноземна мова. Це, мабуть, мій улюблений предмет. До того ж учитель дуже цікаво пояснював тему.

Вже за декілька хвилин я зрозуміла, про що говорив Мет. Дівчата за моєю спиної постійно перешаптувалися та обговорювали мене. А робили вони це так, що чув ледь не увесь клас. Все ж таки я помилялася щодо них. Батьківські гроші розбалували їх далі нікуди. Терпіти не могла таких людей. Добре, що зі мною сиділа Єва і ми мали змогу трішки обговорити ці події. Як не дивно, моя подруга була зовсім не такою, як вони.

Ми відсиділи ще декілька уроків і вийшли прогулятися на шкільне подвір'я. Повз нас на шаленій швидкості промчався мотоцикл, який ледь не збив мене з ніг. Хлопець, що сидів на ньому навіть не вибачився за це, тому я вирішила сама до нього підійти.

- Слухай, не знаю, хто ти такий, проте ніщо не дає тобі права збивати людей з ніг. Як взагалі можна бути таких сліпим? Невже ти не бачив, що міг когось зачепити? - злісно промовила до нього.

Хопець зняв шолом, і я побачила карі очі, що розглядали мене. У нього було чорне, як смола, кучеряве волосся і досить високий зріст - приблизно 185 сантиметрів. Мабуть, він не звик, що до нього говорять таким тоном, тому просто посміявся і пішов. Я рвонула за ним:

- Ти ще й глухий на додачу? Тебе вибачатися не вчили?

- Слухай, це ти стояла не там, де потрібно було. Тому сама і винна. Краще дивися на дорогу наступного разу! - розвернувся, і не дочекавшись моєї відповіді пішов геть.

Уф, як мене вибісив цей засранец! При нагоді неодмінно покажу йому, що не слід так розмовляти з дівчатами!

Як я потім дізналася, хлопця звали Алекс. Він навчався у випускному класі і був найпопулярнішим у школі. Мабуть через те, що він був дійсно гарним..

"Так, стоп. Не туди понесло!"

Після школи я повернулася додому і сіла за уроки. Їх було небагато, адже ми тільки но починали проходити нові теми. Тому, вже через годину я пішла на прогулянку з Євою. Вона кликала мене ще вчора, проте тоді я хотіла подумати і побути на самоті.

- Хей, ти чого це така замислена йдеш? Часом не через Алекса?

- Ой, здався він мені! В моєму житті і так проблем вистачає, щоб перейматися через якогось йолопа.

- До речі, Анно, ти так і не розповіла, чому переїхала - сказала дівчина.

Я на хвилинку задумалась, чи варто їй про це розповідати. Все ж таки я розказала все тому, що довіряла їй. Виявилось, що батьки Єви також розлучені. Її мама працює ветеринаром, а тато - приватний підприємець. Ми же довго гуляли по парку і розмовляли про своє, аж поки не стемніло, і мама подзвонила, аби я вже йшла додому.

Зранку я прокинулась і побачила повідомлення:

*Підвезти, красуне?*