Частина 33

Олеся

Сьогодні я вперше в житті відчула себе вільною.Мені здається що тепер я готова відпустити минуле, і повернутися на початковий рівень нашого знайомства.

Дивно але з самого початку нашого знайомства я відчула тепло, наче споріднена душа.

Помилково не знаючи всієї правди я думала що ось вона моя доля.Тепер я розумію що по наших венах тече одна кров.

-Ну і куди ти мене везеш.Я думала що тобі подобається музика- зацікавлено споглядаю за тим як він веде авто.

Він так впевнено веде машину, і мені це подобається, хочеться покласти свою руку на його але зупиняюся розуміючи що це зайве.

-Ну що сестричко готова до викиду адреналіну?- розумію що зараз щось буде .

-Ти божевільний- здивовано посміхаюся коли швидкість доходить до 200 км.год.

-Тобі подобається- вигукує.

-Так!!- не можу стримати своїх емоцій від яких перехоплює подих.

Піднімаю голову і бачу люк.В голові промайнула ідея, я часто бачила таке в кіно і саме зараз я втілю її в реальність.

Встаю на ноги висуваючи голову через люк.Від цього відчуття зность дах.

Шалений вітер розвиває моє волосся, руки розвожу в сторони, і немає нікого окрім нас свідком є лише перші вечірні зорі які з'являються на горизонті:

-Я вільнааааа!!!- порив енергії, і Дані це також подобається.

Ми просто забуваємо про реалії життя і насолоджуємося цим моментом.

-Це ти божевільна, і мені це подобається!- вигукує.

-Дякую тобі-опускаюся на сидіння не стримуючи посмішки- це було незабутньо- не знаю скільки часу минуло як я змогла опуститися вниз.

-Хочеш спробувати повести- не очікувано запитує.

 Я вагаюся адже ніколи не мала справу з цим.Але якщо сходити з розуму то до кінця.

-Так!- він чує і зупиняється щоб помінятися місцями.

-Ти не боїшся що я її зіпсую, або щось піде не так- запитую перевівши подих.

-Поки я поруч нічого не трапиться- від його слів тепло розпливається по всьому тілу, дивно але я повністю йому довіряю, а коли рука Дані торкається моєї і показує як переключати передачі, потік мурашок охоплює мене, знову ці божевільні метелики, я ловлю себе на думці що хочу поцілувати його впасти у міцні обійми але це не реально.

-З тебе вийшов би чудовий вчитель- вижимаю сцепління і повільно відпускаю натиснувши на газ.Скажу вам це ще та місія і зрушити вдається лише з четвертого разу.Коли машина рушає я вигукую від задоволення, його рука поруч з моєю лежить на кермі.

-Подобається?

-Так!

-Тепер спробуй переключитиня на іншу передачу- і це мені дається значно лекше.

-А ти живеш ще божевільніше за мене.Я думаю після сьогоднішнього майстеркласу я серйозно задумаюся над уроками водіння

Ми ще довго каталися і потрапили додому майже за північ, але це того вартувало:

-Дань, я дуже вдячна тобі за сьогоднішній день- вирішила щиро подякувати 

-Що не зробиш заради тебе, дозавтра колючко- посміхається і їде геть.

А я ще довго не можу заснути.

День був насиченим, емоції переповнюють, в голові прокручую всі моменти сьогоднішнього дня і розумію що хочу повторити.

Засинаю лише під ранок.

Ранок розпочався з розуміння того що я проспала, тому змушена швиденько збиратися: на ходу застрибую в світлі джинси, одіваю вільну і стильну зелену блузу, волосся розчісую і вирішую не збирати.Мені шалено подобається та усміхнена дівчина в дзеркалі.Вперше за довгий час.

-Доброго ранку Олесю, сьогодні о десятій зібрання в конференц-залі .

-Добре Ксю дякую- поспішаю в свій кабінет зібрати всі важливі папери, вже через десять хвилин з поспіхом вискакую направляючись до зали.

Бачу майже всі в зборі чекаємо лише на керівництво компанії, яке теж не затримується.Я ловлю на собі погляд Дані і киваю головою що все супер.

В бік батька стараюся не дивитися, хоча відчуваю його погляди на собі.

Нарада триває довгих дві години, і вже хочеться нарешті закінчити її і піти щось перекусити бо вранці так і не встигла.

-Олесю- вигукує в слід Віктор Олексійович і я розумію що розмови не уникнути- залишся нам потрібно поговорити.

Знаю що мені зараз скажуть, і не знаю як на це реагувати не так то легко впустити в своє серце людину яка мені зовсім чужа.

-Твоя мама хвилюється, чому ти з'їхала з квартири, це через мене?- запитує і в його очах я бачу сум.

-Я хотіла вибачитися за той випадок.Це не через вас, просто хочу самостійності не заважати вам будувати своє щастя.Але мені б не хотілося щоб мама постраждала через вас, правильно зрозумійте мене.Спочатку розберіться з дружиною.

-Я не завдам їй болю, даввй пообідаємо разом я хочу ближче познайомитися з тобою-  о це контрнаступ, але я поки що не готова до таких дій, надто багато сталося останнім часом.

-Я вдячна за пропозицію, але в мене багато роботи, якось іншим разом.Вибачте.

-Розумію.- збираюся виходити як голос позаду зупиняє мене- якщо тобі знадобиться моя допомога тільки скажи, я все зроблю заради того щоб виправдатися в твоїх очах.

 Дивний він, невже не розуміє що я вийшла з того віку де потребувала батьківського плеча.Не хочу нічого відповідати і тому покидаю кабінет.

Сьогодні знов доведеться затриматися щоб доробити деякі неполадки.Але я не засмучуюся життя починає входити в вірне русло.

Я не казала Дані про свої плани, але попри те що стусунки між нами наладилися я таки приймаю рішення звільнитися після Нового Року, потрібно облекшити свою ношу і на деякий час відпочити від думок.Відстань і час це єдині ліки в даному випадку

-Олесь привіт- забігає в кабінет Катя?

-Привіт люба щось трапилося, ти така розгублена.

-Я на хвилинку, які плани на Новий Рік?

-Ти знаєш абсолютно не задумувалася, голова забита роботою.Хочу просто провести в спокійній обстановці

-Е ні.Вдома з олів'є ти ще встигнеш натішитися.Ми збираємося в заміський будинок ти з нами?

-Ми це хто?- посміхаюся, знаючи Катьку маленькою компашкою не обійдемося.

-Ей не буть занудою,сама все побачиш.Доречі буде багато красунчиків- вона не виправна, почув би це Ден, ловлю себе на думці що не така вже й погана ідея.