Частина 32

Даня

З того моменту як Ден сказав що Олеся моя дівчина, я ні про що більше й думати не можу.

Як таке сталося адже ця дівчина зовсім не в моєму смаку, і вона навіть поряд не стоїть з моїми колишніми.

Блін навіщо було говорити їй цю всю фігню, бачив же що вона й так налякана, все мій нестерпний характер.Ще й той придурок знову якогось хєра попався мені на очі та почав говорити всілякі гадості про Олесю.

Я просто не зміг контролювати свої емоції і накостиляв йому.

-Що ти за мерзота така.Як можна говорити такі речі про дівчину яка тобі подобалася- кричав міцно стискаючи кулаки від ще одного удару.

-Це вона?Це та дурепа нацькувала тебе на мене?Ну Леська я тобі цього не спущу- відчуваю що хочу знищити цього придурка.

-Навіть думати про неї не смій більше.Знайду знищу!- це було останнє моє попередження.

Навіть якщо я забув цю дівчину ніком не дозволю причинити їй зло.

  А що якщо я помилявся на її рахунок, що якщо вона не така вже погана як її розмалювала мама.

 Сьогодні мені шалено соромно перед цією дівчиною і хочеться якось загладити свою провину.

Ну хоча б подружитися з Олесею.Я хочу збагнути що є такого в ній що так зачепило мене.

  Як розворушити цю колючку яка чомусь мене уникає.Напевно образилася, я мабуть послав би подалі від таких слів, але на мій подив Олеся погоджується на каву.

-Олеся- кричу в слід дівчині яка схоже просто втікає від мене.

Невже вона дійсно мене кохає?

Чому ж я все забув!Зараз було б все простіше, хапаюся за голову яка шалено тріщить.

 Сьогодні в обід Лариса хоче зустрітися, вмовляю її зробити замовлення на сукню гарантуючи шалену знижку.

Вона ж не дурепа і розуміє що я переслідую власну ціль але погоджується .

Ще один крок познайомитися поближче з Олесею, головне щоб Лара не спалила мене.

 Момент істини нарешті ми віч на віч і їй нікуди тікати зараз вона відповість на всі мої запитання.

Поруч з цією маленькою злюкою моє серце починає битися частіше, я помічаю яка вона красива коли сердиться,не знаю чим я керувався але мені шалено хочеться поцілувати її зараз.

Саме це я й роблю.

Мізками я розумію що не маю права цього робити але щось підштовхує мене і я не можу зрозуміти що зараз коїться.

-Що ти?Що ти в біса коїш- розгублено виривається від мого поцілунку і відводить погляд- тебе що ще раз вдарити щоб дійшло.

-Хочу згадати чому я закохався в тебе!

-Що ти верзеш ми з тобою рідні брат і сестра!Що з цього тобі не зрозуміло- забирає рукою з обличчя волосся і я бачу як вона нервує, чорт що ж цією дівчиною не так, що поруч з нею починаю вести себе як ідіот.

-Блін вибач, вибач будь-ласка я сам не знаю що в мене в голові.Я просто не хочу щоб ти мене уникала, якщо ми дійсно брат і сестра то давай спробуємо подружитися

-Я не думаю що це гарна ідея, я не зможу- закриває очі рукою; а мені так і хочеться її обійняти.

Вона як розгублене кошеня яке загнали в куток і не дають змоги втікти.

-Я обіцяю що буду тримати себе в руках і такого більше не повториться.І вибач мені за вчорашнє, я більше не дозволю якомусь ідіотові торкатися тебе і робити боляче.Просто дозволь спробувати бути твоїм другом і старшим братом.

-Я не знаю.Час покаже що з цього вийде.Відвези мене в місто в мене ще справи.

-Добре, їдемо.

Дорога назад проходить в більш приємній обстановці, я розповідаю їй про свої плани на компанію і на майбутнє.

Багато звісно моментів над якими вона просто рже і не розділяє мою думку, натомість я багато дізнався про Олесю, засмучує лише те що про свої плани замовчує мовляв живе сьогоднішнім днем і про завтра не думає.

Поряд з цією дівчинкою зовсім легко і просто в спілкуванні, жарти підколи, ми неначе на одній хвилі і ніяких претензій.Я чомусь починаю розуміти того Даню який закохався, але зараз зовсім інша історія вона моя сестра..

На наступний день був дуже насичений, потрібно було зустрітися з кількома партнерами і затвердити колекцію на показ.

Розпочав з зустрічей, а спілкування з Олесею на потім.

-Привіт сестричко- посміхаюся коли бачу її всю в роботі і підношу стаканчик з кавою- робимо перерву.

-Привіт- посміхається, здається я вгадав це саме те чого вона хотіла- досі не можу звикнути до нашого нового статусу.

-Нам просто потрібно більше спілкуватися, я абсолютно нічого не знаю про тебе.Ти не відмовиш мені якщо я запропоную зустрітися в неділю, просто щоб поближче познайомитися

-Хм.Не хочу здатися занудою але в мене інші плани.

-Побачення- неочікувано для себе запитав, але не хотілося б звичайно.

-Ні, скоріше день творчості?

-Як цікаво?А детальніше?

-За всією суєтою робочих днів я зовсім забула від чого отримувала реальний кайф, тому ..А знаєш ми можемо поєднати корисне з приємним якщо ти візьмеш гітару.

-Думаю нам вдасться домовитися- я засумнівався, сто років не грав, але це того варте.

-Що ж чудово тоді пізніше я скину тобі адресу, а покищо дякую за каву, приступаємо до роботи.

Дні летіли зі швидкістю світла.Ранок неділі для мене настав ближче до обіду, побачивши на телефоні смс відправлене ще зранку це була Олеся, і вона вже досить давно там.

  За вікном золота осінь яка вперто бореться з заморозками які лише додають їй барвистості.З дерев спадають сотні листків з якими так запекло борються двірники.

   Посеред усієї краси і шуму веселих компаній я помічаю свою новоспечену сестричку.

Вона зараз вся в творчості, цей погляд зацікавленності і захоплення.Так от від чого вона отримує задоволення, що ж це дійсно відрізняє з поміж тисячі інших.

Цікаво а якже ж ми познайомилися, таке відчуття що зі мною це не вперше.

  За своїми думкам  забуваю про гітару і тому вирішую дати знати що вона не сама.

Налаштувавши інструмент починаю награвати одну з улюблених українських хітів "Кіно", з недавнього часу я став  фанатом української музики, я значно відрізняється з поміж інших....