Частина 31

Прокинувшись вранці настрій був на нулю.Якась апатія до всього що відбувається, а сьогодні ще й на роботу.

Рука продовжує нити і тому я змазую її лікуючим засобом і намотую еластичний бинт щоб хоч якось полекшити біль.

Беру в руки телефон мільйони пропущених, тут тобі й мама, Катя з Деном і десятки від незнайомого мені номера.

  Привожу себе до ладу і заварюю міцну каву щоб хоч якось отямитись від вчорашніх подій.

Хочеться закутатися в тепленьке одіяло взяти цікавий романчик і залишитися вдома, просто послати все до біса і прогуляти роботу.

 Зупиняє те що відносини з керівництвом вже не ті і потрібно шукати нове житло.Тому швиденько одіваюся і поспішаю на улюблену роботу.

Одіваю свої улюблені джинси і білий світшот, як в старі добрі часи, волосся підбираю у тугий хвіст ну що ж зовсім не офісний стиль але пофіг так зручно, до того ж сукні і спідниці зараз не доречні через розбиті коліна і світшот хоч якось прикриває перебінтовану руку.

Одіваю курточку і низькі угі, і вирушаю на вулицю.

  Там на мене чекав ще один сюрприз. Не знаю що він передвішував мені.Прямо перед своїм під'їздом я побачила машину Дані з якої він згодом і сам вийшов коли побачив мене.

-Тобі телефон навіщо?- дивно але тон спокійний, вчора він був розлючений і звинуватив мене у всіх смертних гріхах що ж сьогодні його сюди привело.

-Чого тобі?Давай швидко бо я поспішаю- натягаю на себе маску байдужості це вже ввійшло в звичку.

-Сідай я підкину тебе.

-Це зайве, Данило Вікторовичу!

-Олесь давай підемо в яке кафе і в спокійній обстановці поговоримо.

-Поговорити?Про що?Хіба ж ви вчора ще не все сказали?

-Я хотів вибачитися сам не знаю чому зігнав зло на тобі, мені дуже жаль.

-Я не думаю що нам варто спілкуватися ми один одному ніхто.

-А як же той факт що ми зустрічалися?То це для тебе нічого не означає?- я в шоці не розумію звідки він дізнався невже ж все згадав?Чи хтось розповів, та ну маячня Ден з Катею пообіцяли а Єва вона явно цього не зробить.

-Хто тобі?Ти все згадав?

-Ні я не згадав але дуже хочу.І ти мені в цьому допоможеш- хапає мене за руку з наміром затягнути в машину, але мені так боляче що я не можу стримати свій крик, він зупиняється і не відпускаючи руки підсоває рукав світшоту і бачить мою руку

-Що трапилося, щось серйозне?Ти була у лікаря?- я відриваю свою руку з його хватки.

-Все добре просто забій з часом мине, слухай Дань давай відкладемо нашу розмову .І взагалі як ти дізнався де я живу?

-Я вчора слідкував за тобою, хотів вибачитися- опускає очі, по цій поведінці я впізнаю колишнього Даніка щирого а не того айсберга який вчора кричав мені в слід.

-Добре, тут неподалік є кафе, я думаю в нас є час все обговорити.

 Через деякий час ми вже сидимо в дуже затишному приміщенні і п'ємо свою ранкову каву.

-Розкажи мені про нас?- порушує тишу.

-Дань я тебе благаю давай не ворушити минулого- не маючи бажання повертатися в минуле в якому не було майбутнього

-Але я хочу знати, я маю право знати.Як ви могли це приховати від мене, яке мали право щось вирішувати.

-За тебе  вирішила сама доля!Вона дала шанс тобі почати все з початку, ти все забув це ж чудово ти не будеш терзати себе помилками яких ми накоїли.

-Про які помилки ти говориш, тобто те що я напевне кохав тебе це помилка?- починає заводитися і я розумію що зараз ймовірно повернеться той Даня якого я ненавижу!

-Ти хоч розумієш якою нікчемою я себе вважаю!Я покохала і навіть спала з власним братом!Я шалено заздрила тобі коли ти все забув, знаєш як мені хотілося так само.Я не хочу повертатися в минуле, мені навіть зараз важко перебувати поруч з тобою.Зрозумій це!Нам не потрібно ворушити минуле ні до чого гарного воно не приведе!- відчуваю як на очі набігають сльози, ну ось знову, зараз ще розридаюся тут при ньому, ненавижу цей стан.Тому хапаю рюкзак і поспішаю на вихід з кафе не давши нічого більше питати.

    На моє щастя він не кинувся наздоганяти мене, і я мала змогу побути на одинці зі своїми думками.Пройшовши декілька варіантів квартир по оголошенню я нарешті зупинилася на одній.Вона доволі симпатична за приємною ціною і неподалік від роботи.

  Одну проблему вирішено, поспішаю на роботу, роздається телефонний дзвінок:

-Так Кать!

-Привіт як ти?Як тобі спалось- поцікавилася подруга.

-Добре, доречі я знайшла квартиру можу хоч сьогодні в'їхати .

-Ну чому, хіба я не казала тобі що ти можеш жити там скільки завгодно?

-Я так не можу, до того ж вона блище до офісу можна більше поспати..

-О доречі тобі ніхто не телефонував- знаю до чого вона клонить і тому чітко відповідаю.

-Ти про Даню?- спокійно запитую.

-Так.Ви поговорили він хотів вибачитися, ну я й дала номер.

-Будемо вважати що поговорили і вибачився.

-Знаєш як ти пішла тут  таке було!

-Що саме?- а в душі неспокій 

-Це не телефонна розмова давай зустрінемось десь.

-Давай так після роботи я забіжу додому забрати свої речі і скину тобі адресу, відсв'яткуємо моє новосілля.

-Окі!Буду чекати.

 Знову підходжу до багатоповерхової споруди.Думка про те що знову зустрінусь з ним не дає мені спокою, він все знає, як тепер спілкуватися, навіщо хоче все згадати,яка в цьому потреба?

-Олесь привіт- підбігає його секретарка.

-Привіт щось сталося?

-Так дуже важливе замовлення від відомих людей, Данило Вікторович просив попередити щоб в обід була готова їхати на зустріч.

-Добре дякую.

Сухо відповідаю і йду в свій кабінет з надією хоч трішки попрацювати.Робота затягує і я навіть не помічаю як на годиннику 13:00 і відриваюся від стуку в двері.

-Привіт готова?- на порозі стоїть Даня як завжди в діловому стилі .

-Так!Вже йду- він окидає мене своїм поглядом з ніг до голови.

-Прикольний прикид думаю замовник буде під враженням.

-Дякую, будемо вважати це компліментом- вихожу з кабінету і залишивши його позаду направляюся до ліфту.