Частина 30

Олеся

Я вирішила трішки випустити пару від сьогоднішніх потрясінь і тому потягнула Катьку на танці, було весело навіть забулися про всі проблеми, просто музика спокій, я піддалася ритму звиваючись своїм тілом по якому пробігав шалений імпульс.

Як це зараз доречно.

 Та щастя моє тривало не довго.

Раптом мою талію обвила рука яка нагло почала блукати по всьому тілу.

Ні це мені явно не приємно, менше всього мені хотілося щоб зараз хтось порушив мій релакс.

Тому я приймаю рішення різко відриваю руки від своєї талії і розвертаюся на сто вісімдесят градусів.

 Переді мною стоїть Паша.Дивно але менше всього мені хотілося його бачити.

-Привіт кицю- відчувається запах алкоголю в переміш з кальяном, що мені дуже не приємно, знаю яким він буває під дією алкоголю, робиться трішки страшно але свою паніку приховую за маскою байдужості.

-Ну Привіт котику.

-Ти погарнішала.Я прямо завівся як знову побачив тебе.

-Котику спрямовуй свою енергію у вірне русло, і чухай звідси, тобі тут ловити нічого- даю зрозуміти що мене його заводи лише дратують.

-Лесь може вийдемо поговоримо- хапає мене за обидві руки і дивиться прямо в очі.

Мозок чомусь кричить стоп не роби цього, червоне світло, а я як та дурочка все-таки приймаю рішення розтавити всі крапки над і оскільки розійшлися не надто добре.

Повертаюся до подруги і кажу що вийду на свіже повітря, вона погоджуюче киває.

Прямую до виходу, і він іде за мною.

Я прямо відчуваю його пропалюючий погляд на собі .

Навіть знаю що зараз буде втирати але для себе я давно все вирішила, і причина навіть не в Дані, просто я до нього більше нічого не відчуваю абсолютно.

-Кицю, я постійно думаю про нас- робить спробу зблизитися, але я відступаю на крок назад даючи зрозуміти щоб тримав дистанцію.

-Я не можу сказати тобі того ж- відвертаюся в сторону.

-Невже ці два роки для тебе нічого не означали?

-Слухай любчику це ти всі два роки кайфував а я сиділа вдома як заміжня жіночка і чекала зустрічі поки ти десь шлявся- не витримую і підвищую тон.

-Олесь я хочу все повернути, я змінюся обіцяю.Без тебе ніяк, я дуже сумую за тобою за нашими вечорами- знову наближається і я вимушена ступити ще крок назад не помітивши бардюру перечіплююся і майже падаю коли його руки охоплюють мене у своє кільце і міцно притикають до себе.

Паша буквально не контролює свої емоції і тягнеться за поцілунком.

Е ні зі мною більше таке не проходить, це раніше моє серце шалено колотилося від його дотиків а зараз на зміну цій емоції появилася відраза.

Я вириваюся з обіймів і кидаю ляпас по його обличчі.

-Ну що ж ти тупе таке!Не має нас і не має чого повертати, котися звідки припхався і дай мені спокій!

-Ти така сексуальна коли злишся.

-Леонов тобі що алкоголь у мозок вдарив?

-Вдарив конкретно, я повністю залежу від тебе, не хочу нікого окрім тебе.Дай шанс нам!- старається надавити на хворе, але моє хворе місце тепер не він а той про кого й думати не смію.

-Ні!Я більше не кохаю тебе!

-Да?А кого ж ти кохаєш?Де він?Чому його не має поруч.Він же ш використав тебе і викинув.

-Замовкни ти нісого не знаєш- розвертаюся і прямую до входу як раптом його рука хапає мою і повертає до себе.

Він міцно притиснув мене до стіни щоб я навіть не могла поворухнутися.

-Е ні дорогенька так просто я не відступлю- переводить свій погляд на моє декольте яке занадто відкрите- як щодо прощального сексу?Нумо погоджуйся ти ж пам'ятаєш як нам було добре.

-Паш відпусти не руйнуй того що було між нами- сльози виступають на очі від неможливості втікти.Тепер розумію всю свою безпорадність в цій ситуації, він не відступить, я надто добре знаю його.

-Не пручайся ти ж знаєш буде гірше лише тобі- його губи починають торкатися моєї шиї а руки опускаються до низу сукні повільно мандруючи по стегнах, а мені хочеться ридати кричати від безпорадності, вперше в житті я не можу постояти за себе.

 В цю хвилину мені хочеться проклинати всіх і все: того новоспеченого батька якого ніколи не було поряд, того коханого брата який як зрадник просто забув мене, викинув із своєї пам'яті.

Я захлинаюся від душевного болю і образи порятунку шукати ні від кого мене врятує лише диво яке вже поспішає мені на допомогу.

-Ей ану відпустив дівчину!- вигукнув розлючено Ден.

-Що?Іди куди йшов, не бачиш ми тут з моєю дівчиною спілкуємося.

-Вона більше не твоя дівчина.

-Ооо!То, то може ти той мажорчик на якому вона помішалася- Паша сердито відпускає і штовхає мене на асфальт, я падаю на ліву руку і скрикую від болю, ще не вистачало мені травм, але це ніщо з тією що міг би заподіяти колишній.

Ден б'є Пашу по морді і той падає на землю.

Від розгубленності він підбігає до мене і допомагає піднятися.

-Ти як?Боляче?Він встиг щось зробити- я від шоку не можу вимовити ні слова - я тобі допоможу піднятися.

При піднятті я відчуваю як ниє рука але на щастя поворохнути можу, і здається при падінні пошкодила коліно з якого стікає яскраво-червона кров але це все дрібниці.

Я помічаю як наближається Паша і піднімає руку на Дена як раптом його перехоплює котрась  рука і знову б'є по лиці, він не може стриматися на ногах і знову падає на землю спльовуючи кров.

Даня підходить і сідає поруч:

-Ще раз побачу поруч біля своєї сестри, попадеш в травмпункт бо перелом руки тобі гарантую.

-Яка сестра що ти мелеш?- розлючено вигукує Паша- Валевська відколи в тебе братик з'явився?

-Рота закрив і вали звідси.

Паша підскочив і побіг як ошпарений це поруч із слабшим він герой а так то боягуз.

Даня кидає свій розлючений погляд на мене:

-Якого хєра ти тут з цим придурком?Ведеш себе як доступна дівка!Чи може тобі подобається як лапають всі кому не лінь, то скажи і ми більше не вмішуватимося- ці слова мене морально добили, людина яку я кохаю понад усе просто зараз забиває цв'ях в душу, настільки паршиво ніколи не було.