Частина 24

Олеся

Ранок виявився не дуже добрим.Я прокинулася від жахливого головного болю, спроба підняти голову виявилася невдалою,так само як спроба згадати що вчора було і як я потрапила додому.

-Ну навіщо було вчора так пити!!!Довбана Катетерапія..- промуркотіла собі під ніс, навіть не помітила як навпроти мене сидів Даня 

-Доброго ранку красуне!- по його виразу обличчя нічого не зрозуміло.

Але й говорити з ним не хотілося.

Тому я обернулася в інший бік 

-Олеся.Я тебе прошу давай поговоримо.

-Дань давай не будемо, саме зараз я не налаштована.

-Я розумію що ти образилася але я не міг інакше, батьки попросили разом повечеряти а Єва ми з нею знайомі з дитинства і між нами нічого не має окрім дружби.Люба пробач мене, за зіпсований вечір

Я не відповіла нічого у відповідь у даний момент мене цікавило інше.

-Як я добралася додому?

-А ти значить не пом'ятаєш?- я знаю цей глузливий погляд, це означало що він щось має проти мене.

-Якби пам'ятала то не запитувала б.

-Ооо вчора в вас з Катею була насичена програма, навіть грошенят трішки підзаробили.Я серйозно почав задумуватися над твоєю сольною кар'єрою.

-А ти все жартужє, знаєш ти зараз не втому становищі, ризикуєш піти нафіг!!- його слова мене дратували, дітько що ж вчора було, хоч вбийте не пам'ятаю.

-Ти зараз не в тому положенні щоб огризатися.

-Ой мені всеодно, якби не ти то я б до такого не докотилася.

-До такого то  до чого невже щось згадала, послухаю.

Цю дивну розмову перебив мій телефонний дзвінок, це була Катя:

-Привіт люба, як ти?

-Привіт, та зараз мені хочеться крізь землю провалитися від сорому.

-Що?А що ти вчора накоїла?

-Не ти а ми!Я там тобі на вайбер відео скинула, подивися і все зрозумієш.

Завершивши телефонний дзвінок я зайшла щоб подивитися що ж там за відео таке.

   Шок, ступор, Данік сміється!

-Ну і хто ж оператор, якщо не секрет.

-Тебе зараз тільки це цікавить, а як щодо того що було після?- голос стає суворішим, і я починаю нервувати.

-А що було потім?

-А те що якийсь тип наполегливо хотів тебе.І як би я не опинився поруч то могло б статися щось жахливе!- вичитує як маленьку, сам неначе ніколи не напивався.

-Ну все заспокойся, не сталося ж.Дякую що ти завжди поруч.

Він відвернувся вдаючи образу.

-Ну чого ти!- легенько штовхнула його, і підсунулася блище щоб обійняти- пробач, ну хочеш я пообіцяю що більше не буду пити!- твердо заявила, в що звичайно мало віриться.

-Ти дійсно віриш в те що ти зараз сказала?

-Угу!Скажи я тобі зайвого не наговорила?

-Це не важливо, в такому стані буть-хто буде нести нісенітниці.

-Ну що мир?

-Мир!

-Ну тоді зганяй за водичкою будь-ласочка а то щось в горлі пересохло.

-Це люба називається сушняк- знову знущається, і бере з тумбочки склянку з водою- пий!

-Яки й же в мене класний хлопець, іноді сама собі заздрю.

-Знаєш я багато думав про вчорашнє, і щоб подібної ситуації більше не трапилося я вирішив тебе познайомити зі своїми батьками.

-Та я наче з батьком знайома

-Так але як працівник компанії, а я хочу представити тебе в якості моєї нареченої- раптом почала кашляти, напевне від цієї інформації водичка не туди побігла.

-Ти не вважаєш що можливо ще зарано?

-Ні я так не вважаю

Не залишивши мені вибору я була змушена погодитися навіть не знаючи що мене очікує.Не думаю що це гарна ідея, батько Дані здавався людиною простою в цьому ніяких проблем не бачу, а ось мама з нею буде складно, враховуючи те що вона одержима ідеєю одружити його на тій Єві!

Прийшов день знайомства їй Богу таке відчуття неначе ведуть на каторгу, ніколи раніше не мала досвіду знайомства з батьками своїх хлопців.

Радує те що Даня поруч міцно стискає мою руку, і стає трішки спокійніше.Ми приїхали в будинок його батьків під вечір, все Сімейство Самойлових було в зборі:

-Тату, мамо ми вдома!- вигукнув Даня і я почула цокіт каблуків

-Синку, привіт любий- підійшла жінка і поцілувала Даню.

-Познайомся це Олеся, моя дівчина!Олеся це моя мама Ірина Віталіївна!

-Дуже приємно познайомитися- подала руку і вручила букет квітів- це вам!

-Як мило, дякую Олесю, прошу проходьте- вичавила із себе усмішку, і спробувала бути вічливою, але мене ж то не проведеш я теж жінка і деякі моменти поведінки мені відомі.

-Тату привіт- підійшов і пожав руку- це моя Олеся!

-Привіт Олесю, я дуже радий що поруч з моїм сином така чарівна і неймовірно талановита дівчина- від його слів на душі якось стало легко, і я відчула якесь тепло, чого досі не можу пояснити.

Вечір був в самому розпалі мене розпитували про мою сім'ю, про захоплення плани на майбутнє.

Здебільшого цікавився всім Віктор Олексійович, а Ірина Віталіївна якось вороже мовчала тримаючи мене в напрузі .

Раптом в двері подзвонили і на порозі з'явилася як думаєте хто?

Ну звичайно це була Єва!

-Добрий вечір!Вибачте що без запрошення, просто скоро збираюся повертатися додому тому вирішила попрощатися, я не знала що в вас гості.

-Та що ти Євочко, ти ж знаєш тобі тут завжди раді- настрій у майбутньої свекрухи покращився.

-Даня привіт, а це мабуть твоя супутниця?Єва- подала руку, і мені нічого не лишилося як відповісти.

-Олеся, дуже приємно познайомитися, чула ви з Данею дружите з дитинства?

-Дружимо не те слово навіть колись будували стосунки, але не склалось.

Що це виклик мені, чи просто глузування, чомусь про це мені нічого не відомо.

Я стараюся зробити вигляд що мене це ніяк не зачепило.

Ну що ж сімейний вечір схоже починає набирати обертів, думаю ще трішки і буде весело.

Мама Дані всіляко почала розхвалювати Єву, хоча до того моменту бажання спілкуватися в жінки не було.

-Олесю,розкажи нам про свою сім'ю- неочікувано для мене поцікавилася Ірина.

Знати б що вона задумала

-В мене з батьків лише мама, вона у мене лікар.