Частина 14

Ми вийшли із клубу та пішли в напрямку парку.

 Так чомусь саме туди хотілося піти там де почалася наша божевільна історія.

Він тримав мою руку у своїй міцно переплітаючи пальці і на душі стало так тепло і затишно, поодинокі сніжинки спадали на вкриті інеєм дерева.

Даня вирішив порушити тишу:

-Про що ти думаєш?

-Ти будеш сміятися

-Ну скажи.

-Про те як я докотилася до такого!

-Поясни- насторожено запитав

-Весь вечір мене не полишала думка що ти щось задумав, і Ден лише підлив масла у вогонь, але я ніяк не очікувала пропозиції, ти застав мене зненацька і змусив добряче понервуватися

-Вибач менше всього мені хотілось щоб моя дівчинка хвилювалась- повернув лицем до себе і посміхнувся поправляючи моє волосся.

-Тобі не варто вибачатися, сьогодні я відчула себе по справжньому щасливою.Я повірила в новорічні дива і все завдяки тобі.Дякую за сьогоднішню ніч, я ніколи цього не забуду.

-Я виявляється ще той романтик-посміхається- знаєш я ніколи не робив нічого подібного, ти єдина заради кого я ладен зламати всі стереотипи і принципи.

-Пам'ятаєш це місце?- зупинилися біля фонтану.

-Звичайно,саме тут я зустрів найбожевільнішу і найдивовижнішу дівчинку.

Я дивлюся йому просто в очі, і відчуваю як поруч стає важко дихати, його поцілунок такий гарячий і пристрасний не можливо відірватися, ми неначе двоє божевільних які зголодніли і бажали насититися одне одним.

Я не знаю як довго це тривало, щасливі часу не помічають, напевно цей вислів так описує наші почуття, але мені хотілося щоб ця мить тривала вічно.

На вулиці вже почало світати і ми вирішили поїхати назад до Даненої квартири, втома брала своє і хотілося просто заснути в обіймах коханого не думаючи про наступний день, що саме я й зробила.

Він не став чіплятися і натякати на інтим, пояснюючи що не це головне і це відбудеться тоді коли я буду готова.

Мені це дуже подобалося, воно вмить викреслило з голови розмову з тою дівчиною.

Отдже я щось більше ніж інтрижка на один вечір, а в ній говорила лише заздрість.

Мені потрібно повірити в його почуття, навчитися довіряти.

Я розумію що повністю і беззаперечно довіряючи людині в кінці ми отримуємо одне з двох:  людину на все життя або ж досвід, та й досвід я вже мала і не хотілося б повторити помилки минулого.

Все буде так як має бути, життя все роставить по своїм місцям.

В нас все тільки починається і попереду чекає ще багато цікавого і сумного,  але щоб не трапилося я впевнена що справжнє кохання все переможе.