Глава 10

Я довго не змогла заснути переварюючи всю інформацію.В голові крутилася купа ідей одна краща за іншу.Але потрібно придумати щось дотепне щоб просто знесло дах!І в мене на прикладі вже було таке, все капець мені але про те буде весело.

Я не стала довго мучити Даню в очікуванні, і зателефонувала на наступний день.

-Привіт!Чекаю тебе сьогодні о 14:00 на нашому місці, не запізнюйся- і слова не дозволила сказати а просто вибила.

Не можу дочекатися коли побачу його реакцію, це ж треш, але ж він сам сказав що виконає будь-яке бажання.

Опівдні я вже чекала Даню в назначеному місці, він не змусив довго чекати, але йшов так повільно неначе на розтріл.

-Привіт, як настрій- весело запитала

-Вранці був чудовий але коли я побачив твоє задоволене обличчя чогось захотілося драпати- випалив

-Пізно зайчику, пізно- похлопала по плечах- я ж казала помста буде жахлива.Тримай- простягнула пакет

-Що це ?

-Це твій сьогоднішній образ, ну чого став нумо приміряй, я ж старалася щоб було стильненько.А я поки що підготую мольберт

-Що?Ти.Ти ще й малювати зібралася?- його подиву не було меж і це неаби-як мене забавляло

-А ти як думав? Як позоритися то до кінця- ледве стримуючи сміх.

-А в тебе в сім'ї випадково психів не було- запитав натягаючи на себе червону сукню яка йому до біса пасувала

-Чесно не цікавилася.Одівай-одівай це теж тобі, правда гарний

-Ну так капелюшок той що треба, а головне по сезону, ти справжній модельєр.

-Дякую, я старалася.Туфельки не тиснуть?- поцікавилася

-Та ні прямо якраз на мій сорок перший- я тихесенько засміялася розуміючи що там всього-навсього тридцять восьмий.

Ну нічого потерпить.

Я бачила що все це хлопцеві це не подобалося і напевне Даня мільйон разів пожалів про сказане, але ж я його за язик не тянула.

-Ну що приступимо, можеш присісти на он ту лавочку?

-Як скажеш- почав вживатися в роль, і це мене ще більше веселило

Поки малювала портрет декілька разів присідала на землю ледве стримуючи сміх.

В парку було дуже людно: дехто проходив повз і зиркав, хтось підійшов і навіть поздоровався з Данею, дехто хотів сфотографуватися але я не дозволила, одна бабця йшла повз перехрестилася і пішла далі пришвидшивши ходу.

Ну що ж було весело.

Коли я сказала що роботу завершено Даня зітхнув з полекшенням, і почав швиденько переодіватися.

Я довела останні штрихи і почала скручувати малюнок щоб заховати.

-Ей, ей!Хіба ти не повинна подарувати його мені?

-Нізащо. Він мій!- вигукнула я

Він походу не погоджувався з моїм рішенням і тому в будь- що захотів відібрати в мене картину, я почала втікати від Дані як мала дитина жбурляючи в нього опавше листя.

Блін ще трішечки і я попадуся, я почала швидше бігти але моя фізична підготовка була далека від ідеальної тому Данька швидко наздогнав мене.Я випадково перечепилася за корінь дерева і впала на землю, хлопець полетів прямо на мене, було трішки боляче.

І ось цей незручний момен він лежить на мені і я дивлюся йому прямо в очі, хлопець ніжно прогортає з мого лиця пасмо волосся і неочікувано для мене цілує в губи, оце так поворот я думала що він мене вб'є, але ніяк не очікувала поцілунку.

Напевне він і сам не очікував цього від себе, як прийшов до тями підвівся подавши мені руку і ось ми вже обоє стояли в цій незручній для нас ситуації

-Вибач- першим видавив із себе прочистивши горло.

-Нічого, буває- тихенько сказала я.

Ми ще декілька хвилин постояли і посміялися з цієї ситуації, доречі через поцілунок він геть забув про картину і це мене потішило, залишиться мені на пам'ять.

А потім вирішили зайти в найблище кафе щоб зігрітися і випити гарячого чаю.Час летів швидко ми й не помітили як наступив вечір і пора прощатися.

На цьому наші сьогоднішні пригоди закінчилися, я зрозуміла що зламала всі стереотипи Дані, забавно звісно вийшло на наступний раз буде думати що робить.