Частина 4

Олеся

На наступний ранок я прокинулася в піднесеному настрої.Здавалося чого мені радіти, а всеодно, напевне таких дурних в світі більше не має.Але я налаштувала себе на позитив. Все буде добре, рано чи пізно все проходить і те що зараз здавалося таким важливим в майбутньому не буде означати нічого.

Взявши свій оптимізм в руки, я швиденько побігла на пари.Біля входу в університет мене вже чекав мій давній і самий відданий друг Інокентій, але для мене він просто Кєша, хлопець- позитив, який ніколи не заздрить, а ладен підтримати у важкі життєві моменти.

-Лесь!-вигукнув і помахав рукою

-Привіт.

-Ну ти баба гром!-засміявся-бачив твого мена з ось таким під оком, він звичайно одів сонцезахисні окуляри. - продовжив глузувати хлопець

-Ну по- перше він вже не мій, а по друге- так йому й треба!-тихенько прошепотіла засміявшись в долоньку.

-Він рвав і метав так хотів з тобою побачитися, ти б його остерігалася а то в нього реально зараз дах поїхав.

-Ти ж знаєш, на мене ці погрози ніяк не діють, я ж можу і під інше око за компанію..

Ми ще декілька хвилин поспілкувалися а потім пролунав дзвінок ...Весь час мого перебування в університеті я ловила на собі погляди Паші так звали мого колишнього, напевно зараз йому є що мені сказати, але бажання з ним спілкуватися в мене не було.Але не тут то було.

Я вже збиралася додому як на виході мене за руку спіймав Паша

-Ну що ж люба ти думала я так просто відпущу тебе, бачиш що ти зробила- знявши окуляри показує пальцем на фінгал.

-Леонов!А на що ти сподівався.Ти думаєш що  після того як я потратила на тебе 2 роки свого дорогоцінного часу, все так залишу?Ну ти реально ідіот чи просто прикидаєшся?

Він розлютився не на жарт, схоже я реально перегнула палку, ще трохи і він вибухне!Все Леська ти догралася, потрібно щось швидко придумати.

-Стоп, Паш - видавила з себе виставивши руки перед собою- давай розійдемось як цивілізовані люди, і взагалі чорт забирай на нас люди дивляться.Фінгал у тебе під оком був цілком заслужений!

-Ну ти й хвора, як я міг з тобою стільки часу зустрічатися, і знаєш що я скажу тобі- Каріна не єдина, знаєш скільки в мене них було за ці роки.

-Даремно ти це звичайно сказав, не варто було мене злити, все капець тобі зайчик!

Я не довго думаючи заїхала йому з коліна по найдорожчому, жахливе звісно видовище, але ображати і принижувати себе я не дам.На цьому я швиденько схопила свій рюкзак і накивала п'ятами поки він не відійшов, але після такого звісно так швидко не відходять,та мене це вже абсолютно нецікавило

Наступні декілька днів були дуже насищеними, сесія була на носі і потрібно було підготувати декілька екскізів на показ.Я взяла тепер вже свій альбом і пішла в парк щоб щось придумати, як не дивно але чомусь саме там в мене приходило натхнення. Час йшов але я не могла  відірвати погляд від своїх ідей, це зовсім не погано.Завершивши свою роботу я поглянула на фонтан- саме там я вперше побачила його, даремно віддала портрет, зараз би змогла б милуватися.Було б дивно зараз побачити його тут, чи можливо і ні ..Я піймала себе на думці що хотіла б поспілкуватися ще, саме зараз мені потрібно таке легке спілкування...

Раптом за моєю спиною почулися кроки і вже через мить він стояв переді мною.

Напевне між нами існує особливий зв'язок.Варто лише подумати про Даню, як він тут як тут.

На цей раз він був одітий по діловому: біла рубашка і чорний костюм, виглядав на Дані просто бездоганно.

-Хочеш кави- простягнув стакан

-Ти давно тут?- запитала

-Досить довго-відповів- я бачив що ти зайнята тому вирішив не заважати і почекати, поки чекав подумав що було б не погано зігрітися, і купив кави.