Частина 3

Даня

За своє життя я завжди отримував що хотів: і цим я маю дякувати своїм батькам, я вмів добиватися свого, чи то якась мрія чи то дівчина холодна неначе айсберг ніхто не зміг встояти перед моєю харизмою.Я багато подорожував, навчався у найпрестижнішому вузі Європи, круті тачки, дівчата модельної зовнішності все це в мене було і здавалося що це безтурботне життя ніколи не закінчиться- до сьогоднішнього дня, поки мій батько не сказав мені що пора приступити до своїх прямих обов'язків, взяти на себе керівництво компанією.Я звичайно знав що цього не уникнути і рано чи пізно це трапиться

    Потрібно випустити пар, зазвичай я робив це за допомогою швидкості, але оскільки це Київ і зараз час- пік, то цей метод не проходить тому я взяв свою стареньку гітару і поїхав у парк.Мені подобалося володіти цим інструментом.Спочатку я вирішив навчитися грі на гітарі тому що це подобалося дівчатама потім зрозумів що це мені приносить неаби- яке задоволення.В Англії я частенько грав вуличним музикантом не заради грошей а задля задоволення, так сталося і цього разу.Я поїхав в давно забутий мною парк де я полюбляв проводити вихідні.Діставши з чохла свою старушку я просто почав грати, виплескуючи всі свої емоції в музиці.Аудиторія зібралася чимала і було до біса приємно, розуміти що не так вже й погано виходить.В одну мить всю мою увагу привернула дівчина з мольбертом: вона була така захоплена своїм малюнком що навіть не помітила як люди порозходилися всі окрім мене.Я просто стояв і дививсь як вкопаний і не міг відвести свій погляд: вона була повністю зосереджена на малюнку, і це їй надавало неаби- якого шарму, жіночності.В мене було багато дівчат, скажу вам я ще той ловелас але я ніколи раніше не бачив такого бажання у очах.

  Це була дівчина середнього росту, зумію замітити фігурка просто супер, на її плечах звивалося каштанове довге волосся яке виблискувало на світлі.Кароока чорнобрава все як у Тараса Шевченка, та головне не це мені захотілося познайомитися блище, і тому мав наглість підійти і привітатися.Виявилося вона малювала мій портрет, значить вона також зацікавлена в мені, ще б пак я з тих хлопців що подобаються з першого погляду, і вона не виняток.Коли ми розговорилися то я зрозумів, що вона приємний співрозмовник.Є два типи людей: прості і прості у спілкуванні, мені завжди подобалися другі, вона Олеся так її звали була саме тих простих у спілкуванні з якими легко і весело.Вона звичайно вразила мене тою історією з чашкою, але напевно той придурок заслужив, певно він дійсно зробив щось жахливе і доречі вже колишній, та заводити будь- які стосунки зараз я не мав ніякого бажання, а ось подружитися з Олесею я був не проти, вона неначе ковток свіжого повітря яке потрібне для існування в цьому жорстокому світі.

У мене є багато друзів не спорю але не кожен зміг би ось так просто розсмішити мене, так по дитячому і наївно.Вона неначе та молодша сестричка про яку я завжди мріяв але якої в мене ніколи не було.Мені не хотілося відпускати її але не думаю що це доречно у перший день нашого знайомства, наскільки я зрозумів вона навчається на дизайнера тому не буде проблем виловити її, й до того ж я знаю де можна її знайти у гніві.

З такими думками я поїхав додому, вирішивши погодитися на проханря батька очолити компанію, буде важко але я знаю що впораюся.