Частина 2

Хлопець ще деякий час постояв спостерігаючи за мною, а тоді почав іти в цьому напрямку, це неаби-як здивувало мене.

-Виходить?-несподівано для мене промовив

-Ну загалом так- ніжно посміхнулася у відповідь.

-Даня-  подав руку

-Дуже приємно Олеся.

Даня продовжував заворожено дивитися, від цього погляду моє обличчя було схоже на буряк

-Ти хочеш загіпнотизувати мене своїм поглядом?- запитала, але у відповідь він лише засміявся

-В тебе дуже гарне ім'я

-Ну що ж дякую моїй мамі.

-Часто буваєш тут?

-Так, мені подобається це місце, тут я забуваю про свої проблеми і повністю занурююсьу свій світ 

-Тебе доречі раніше тут не бачила.

-Я давно тут не бував, прийшов як тільки з'явився вільний час.То ти значить у нас художниця?- запитав хлопець

-Скоріше любитель- засміялася дівчина- а загалом я майбутній модельєр.

-Вав!Не очікувано

-Чому це- перебила

-Модельєр який малює живопис і портрети, це нонсенс

-Ти гадаєш якщо модельєр то обов'язково має сидіти з альбомом в руках і малювати екскізи?- з обуренням запитала хлопця

-Вибач якщо образив, просто саме так я собі й уявляв- усміхнувся хлопець.

Я завершивши свою роботу, простягнула Дані:

-Тримай, це тобі-  я з самого початку вирішила що як намалюю то віддам цьому хлопцеві..- а ти значить в нас музикант?

-Скоріше аматор, просто таким образом випускаю пару.

Мені раптом так захотілося сміятися що просто не могла стриматися.Він дивився на мене не розуміючи що він таке сказав смішне, насміявшись я раптом вирішила пояснити свою поведінку побачивши серйозний вигляд його обличчя:

-Ти теж жбурнув  чашку з чаєм в свого колишнього- продовжила сміятися...

Тоді вже і він не зміг стримати сміх, і ми обидва реготали як малі діти, витираючи сльози на очах:

-Дивно ще в день мені хотілося забитися десь в куточку щоб поплакати, а тепер стою тут з тобою і сміюся .Ти маєш якийсь магічний вплив на людей

-Навіщо жбурнула чашку- продовжив сміятися..

-Корону збивала!

-І що впала?

-До голови не долетіла, попала лише під око, але думаю якщо там завтра вискочить фінгал то корона вмить злетить

-А ти страшна людина..

-Да я така, аще я дуже злопам'ятна, і мене краще не злити..Як тобі портрет?

-Ну ти знаєш непогано- сказав Даня поглянувши на своє відображення

-Що?Непогано?Тебе що теж чашкою?- знову сміх..

-Тут дечого не вистачає

-Справді?І чого ж?

-Твого автографу!- сказав хлопець

-Так краще- запитала залишивши підпис на картині- думаю на цьому будемо заокруглюватися а то ще по манякові прийдеться чашку кидати, а ти знаєш я дівчинка Борзна а бігати не вмію..

На такій короткій і смішній ноті ми розійшлися кожен у своєму напрямку.Але я повинна віддати належне цьому хлопцю, Даня легкий у спілкуванні, і розумів мої жарти, це трапляється дуже рідко.Та напевне навряд чи ми ще колись побачимося.