Сіанський укріпрайон. Наземна атака Квантунської армії

Жовтень 1946 року. «Операція Північний Щит»

Передумови

Після розгрому повітряного нальоту в серпні 1946 року японське командування Квантунської армії зрозуміло: Сіань – не просто партизанська база. Це вже повноцінна армія, яка швидко озброюється німецькою технікою та отримує американську підтримку. Генерал Ямада Ото (командувач Квантунської армії) вирішує завдати превентивного удару: 

Мета – знищити Сіань до того, як «Армія Єдності» стане серйозною загрозою. 

Сили: 180 тис. солдатів (3 армії), 450 танків (переважно Type 97 Chi-Ha, Type 1 Chi-He, трохи трофейних радянських T-34), 1200 артилерійських гармат, 180 літаків (Ki-43, Ki-44, Ki-84, Ki-61). 

План: наступ з трьох напрямків – зі сходу (через Лоян), з північного сходу (через Яньань), з півночі (через Ордос). Термін – 3 тижні. Очікувана перемога – до зими, щоб не дати Лі Ченгуану зміцнитися.

Сили «Армії Єдності» на жовтень 1946  220 тис. бійців (з них 80 тис. добре навчених за американським/німецьким зразком). 

280 Panther, 70 Tiger I/II, 180 StuG III/IV. 

240 Me-109/Fw-190, 80 Me-110. 

180 88-мм Flak (універсальні). 

120 105-мм гаубиць (трофейні + американські). 

Залізниця працює на повну – постачання з Чити йде безперервно.

Перший день. Початок наступу

4 жовтня 1946, світанок. Японські війська переходять у наступ одночасно з трьох напрямків. Артилерійська підготовка – 2 години. Потім – танки й піхота.

Східний напрямок (Лоян–Сіань)

Японці вводять 1-у армію (60 тис., 180 танків).

Мета – прорвати зовнішній пояс оборони (80 км від Сіаня). Лі Ченгуан дає наказ:

— Не зустрічний бій. Відходимо на підготовлені позиції. Вогонь тільки з укріплень.

Танки – в засідках. Японські Chi-Ha йдуть уперед.

На 25-му кілометрі потрапляють у мінне поле + вогонь 88-мм Flak.

Перша хвиля – 45 танків знищено або підбито.

Піхота потрапляє під кулеметний вогонь з ДОТів.

Північний напрямок (Ордос–Сіань)

2-а армія (50 тис., 120 танків).

Йдуть степом. Лі Ченгуан використовує мобільні групи на трофейних джипах + StuG III. Удари з флангів. Японці втрачають темп.

До вечора – просунулися на 18 км, втративши 60 танків.

Північно-східний напрямок (Яньань–Сіань)

3-я армія (70 тис., 150 танків).

Найсильніший удар. Але тут – найпотужніший укріплений район.

88-мм гармати + Panther у засідках.

Японці втрачають 90 танків за перші 12 годин.

День 2–3. Повітряна війна. Японці кидають Ki-84 «Хаяте» та Ki-61 «Хієн».

Але Бруннер уже готовий:  Me-110 з радарами на висоті 8000 м. 

Fw-190 і Me-109 на середній висоті. 

Зенітки 88-мм і 37-мм.

Перший день повітряних боїв:  Збито 48 японських літаків. 

Втрати «Армії Єдності» — 7 Me-109, 4 Fw-190.

День 5–7. Кульмінація

Японці доходять до головного поясу оборони (30–40 км від Сіаня).

Тут – бетонні доти, мінні поля, артилерійські капоніри. Panther і Tiger II стоять у засідках.

88-мм Flak ведуть вогонь прямим наведенням.Японські танки Type 97 і Type 1 Chi-He не витримують.

За день 5 – втрачено 140 танків.

Піхота потрапляє під кулеметний і артилерійський вогонь.

День 10. Відступ

Генерал Ямада Ото дає наказ на відхід.

Втрати Квантунської армії: 

62 тис. убитими та пораненими. 

320 танків. 

110 літаків.

Втрати «Армії Єдності»:

18 тис. убитими та пораненими. 

42 танки. 

18 літаків.

Після бою

Штаб Лі Ченгуана.

Генерал дивиться на карту. Поруч – Бруннер і Моріц.

Лі:

— Вони відійшли. Але повернуться.

Бруннер:

— Тепер вони знатимуть: Сіань – це фортеця. Наступного разу вони пришлють більше. Але ми вже готові.

Моріц:

— Залізниця працює. Танки йдуть. Ми можемо наступати.

Лі (тихо):

— Ми не наступатимемо. Ми чекатимемо. І коли вони ослабнуть – ми вдаримо. Разом з американцями. Разом з усім Китаєм. Думаю коли навесні зазеленіє трава ми будемо готові до наступу.

Він дивиться на північ – до Чити, до майбутнього.