Вимір війни. 1947 рік.

На зустріч з Райаном, капітан Коллінз прийшов сам, без решти команди. Це було дивно і незрозуміло. Після шести років невідомості, відмова зустрітися зі своїм бойовим товаришем була як мінімум дивною. Коллінз не знімає темних окулярів.

— Барте, чому ти сам, де Марті, Джон, Рон Сем, Уїльям?

— Вони не змогли прийти. Не змогли примусити себе.

— Поясни.

— Це не так просто сер. Непросто, важко і соромно. Я не знімаю окулярів, бо соромно зустрітися з вами поглядом.

— Що сталося, Барте, і чому ти весь час називаєш мене сер?

— Тому що я не маю права називати вас по імені. Лише я наважився зустрітися з вами, для решти це було понад їхні сили.

— Поясни, Барте?

— Ми зламалися Райане, хто раніше, хто пізніше, але зламалися. Маріка Накада ламала нас одного за одним. Без тортур. Шість років у полоні це надто багато, сер. В полоні ми мали можливість зустрічатися з жінками: американками, філіппінками, кореянками, китаянками. Накада дала нам ілюзію нормального життя, у полоні. Коли у нас з'явилися родини і діти, ми стали вразливими. Ми змушені були прослуховувати для ворога радіоефір, та передавати дезінформацію.

— Ви працювали на ворога?

— Саме так, ми працювали на ворога.

— Можу я вам якось допомогти?

— Ні сер, те що ми зробили може оцінити лише суд. Прощавайте, сер.

В тиші лише кроки Коллінза ніби ехо розносилися по коридору.

Хтось узяв Райана за руку. «Аяко». Він не бачив як вона підійшла.

— Ти хочеш знати відповіді, Райане, і я можу їх надати.

— Ти? Ти ж більше 5 років була поряд зі мною і не могла знати, що відбувається там.

— Але я знала. Мій полон не був випадковістю, я сама його підлаштувала. Я свідомо покинула відступаючу японську армію і знайшла тебе тоді, у Сан-Франциско. Залишаючись непомітною для Маріки Накада, я приймала участь в тій партії, яку Маріка вела проти тебе. Вона думала, що вона не може дістатися до тебе лише через збіг обставин, але це було не так. Лише твоя втеча була випадковістю. Вона хотіла дістатися до тебе через мене. Все було вирішено в той жахливий для тебе день 7 грудня 1941 року. Маріка помітила, як ти дивишся на мене. Ти не помітив. А я пройшла ту ж саму школу, що й Маріка, я перехопила її хижий погляд. І я все зрозуміла. Маріка у розвідувальній школі читала нам лекції щодо чоловічої психології і як її треба використовувати. Тільки Маріка Накада не врахувала, що я не маріонетка. Я можу і готова боротися і за свою свободу, і за своє щастя. І коли ти втік, вона хотіла дістатися до тебе через мене. Полон, а точніше моя втеча, була необхідною, щоб створити бар’єр між тобою і Марікою. Було зрозуміло, що Маріка спробує знову нейтралізувати криптологічну службу, і в першу чергу тебе. Генерал Девіс, він все знав, і саме з його благословення я була поряд з тобою. Я була всі ці роки твоїм охоронцем.

— Я повинен був здогадатися, але не здогадався. Як давно ти працюєш на американську розвідку?

— Десять років.

— Тобто, тебе завербували, коли тобі було 14 років?

— Не зовсім. Я народилася і прожила частину життя в США, а частину в Японії. Ми постійно мешкали то в Японії, то в США. Генерал Девіс, тоді ще майор, врятував нашу родину, від несправедливого звинувачення у злочині, який наш батько не вчинив. Щоб якось віддячити йому, я, коли мені виповнилося чотирнадцять років, запропонувала свої послуги у роботі на американську розвідку. Я знала, що він працює у розвідці. Два роки я проходила курси підготовки розвідників. В 1939 році, наша родина вчергове переїхала до Японії. Майор Девіс припускав, що мною може зацікавитися японська розвідка через гарне знання англійської мови. І мені дозволили піти на вербовку японською розвідкою. Так і сталося. Знову два роки навчання в розвідувальній школі, цього разу в японській.. Одним із вчителів була Маріка Накада. Але в 1940 році, якраз коли в США спливло ім’я Маркуса Вейна, Маріка зникла. Перед цим, вона сказала мені загадкову фразу: «Зустрінемося у Перл-Харборі. Коли туди потрапиш, візьми для мене флакон твоїх улюблених парфумів, а я знайду твою рідню на Оаху».

— А потім війна, і ти потрапила на Оаху і відбулася наша зустріч!

— Так, але я була законсервованим агентом, і до мене повинен був прийти зв’язковий з паролем. А Вейн розвалив розвідку, і зв’язковий все не йшов. Американці втратили мій слід. На Оаху я не могла відкрито вам допомогти, щоб не розкрити себе. І лише в Каліфорнії я нарешті перейшла до американців імітувавши полон і передала здобуту важливу інформацію. І зникла з поля зору Маріки Накада. Зникла, але залишалася у грі.