Штаб 6-ї армії, Гуам, 23 липня 1947, 14:00

Генерал Девіс і полковник Мітчелл чекають на Паттона в конференц-залі.

На столі – карти вторгнення. План «Downfall». Червоні стрілки на узбережжі Кюсю. Двері відчиняються. Входить генерал Паттон. Без усмішки. Без жартів. Без своєї звичної бравади. Він виглядає старим. Втомленим. Переможеним.

Девіс (встає):

— Генерале Паттон, ми готові обговорити план атаки на…

Паттон (тихо, піднімає руку):

— Сідайте, панове.

Він повільно сідає сам. Дивиться на карту. Довга пауза.

Паттон:

— За 35 років військової служби я ніколи не почував себе таким безпорадним.

Мітчелл і Девіс переглядаються.

Паттон (вказує на карту):

— Я дивлюся на ці пляжі. На ці висоти. На ці укріплення. І я не бачу рішення.

Він бере звіт розвідки про катастрофу під Нагоєю:

— 680 мертвих за одну ніч. 85% втрат. І це була атака на неукріплену ціль. Просто місто. Без берегової оборони. Без дотів. Без мінних полів.

Паттон.

— Тепер уявіть, що буде на пляжах.

Джордж Паттон аналізує японську оборону. Встає, підходить до карти острова Кюсю.

Паттон:

— Дивіться. Ми маємо розвіддані.

Він вказує на прибережні позиції:

— Сили оборони Японії. Під командуванням адмірала Юкі Куросави. Людини яка їх створила, озброїла, екіпірувала, навчила воювати і все за найвищими стандартами.

Генерал Паттон зробив паузу:

— Генерал Такео Сато. Повітряні сили Сил оборони та ППО. Людина, яка знищила 68 B-29 за три години. Людина, яка передбачила нічну атаку і підготувалася до неї. Паралізувала нашу повітряну розвідку і примусила наші авіаносці відійти від Японії. Людина, яка перетворила японське ППО на найсмертоносніше у світі. Людина, яка особисто розробила тактику проти B-29.

Потім Джордж Паттон продовжив:

— Генерал Маріка Накада. Керує розвідкою та контррозвідкою. Перл-Харбор і Філіппіни всі пам’ятаєте?

Він переміщає вказівку далі:

— Берегова оборона. Під командуванням генерала Акіро Такахасі. Людина, яка створила систему мобільних артилерійських позицій. Людина, яка може перемістити всю артилерію за 2 години.

Він перевів погляд на Райана Мітчелла:

— Морська піхота Сил Оборони Японії. Командує генерал Кейджі Ватанабе. З Перл-Харбора постійно поряд з Куросавою.

Паттон дістає фото чоловіка у формі японського капітана:

— Флот Сил Оборони. Командує адмірал Кен Йонай. «Капітан Смерть». Його ім’я наводить жах на капітанів десантних кораблів.

Паттон повертається до столу:

— І це тільки командування, яке ми знаємо. Якщо японці підготували схожі НОВАТОРСЬКІ технології на інших напрямках. Якщо у них є командири такого ж рівня, як Куросава, Сато і Накада...

Він дивиться прямо на Девіса:

— Панове, на цих пляжах вони влаштують нам бійню.

Мітчелл:

— Генерале Паттон, ви завжди казали: «Будь сміливим. Атакуй завжди».

Паттон, різко:

— Я казав «Атакуй», не «Гинь даремно».

Він вказує на звіт про Нагою:

— Лемей був сміливим. Лемей атакував. І Лемей вбив 680 людей. Сміливість без розуму – це не мужність. Це самогубство.

Девіс:

— То що ви пропонуєте?

Паттон, тихо, але чітко:

— Переговори.

Шок у залі.

Мітчелл:

— Генерале, ви серйозно?

Паттон:

— Абсолютно.

Паттон пояснює ситуацію:

— Послухайте мене уважно.

Він бере карту:

— Якщо ми підемо на Кюсю, ми втратимо мінімум 200 000 людей. І навіть якщо ми візьмемо Кюсю. Нам доведеться йти на Хонсю. На Токіо.

Він дивиться на обох:

— Японці будуть захищати кожне місто. кожну вулицю. Кожен будинок. Війна триватиме ще два роки. Можливо – три.

Мітчелл:

— Але ми переможемо.

Паттон, гірко:

— Так. Ми переможемо. Але ціною мільйона американців. І п’яти мільйонів японців.

Він встає:

— Це не перемога. Це геноцид.

Проблема Лемея

Девіс:

— Гаразд. Припустимо, ви маєте рацію. Припустимо, нам потрібні переговори. Але Лемей своїм рейдом на Нагою зруйнував усі шанси.