Операція «Місячне сяйво»

Вашингтон, Овальний кабінет, початок 1947

Присутні:

Адмірал Німіц, президент США

Генерал Девіс

Полковник Райан Мітчелл, керівник криптологічної служби

Генерал Ейзенхауер, тепер командувач Тихоокеанськими силами

На столі – карта Тихого океану. Філіппіни позначені червоним – ціль десанту.

Ейзенхауер:

— Пане президенте, генеральний штаб рекомендує десант на Філіппіни. Це ключ до контролю над південно-західною частиною Тихого океану.

Німіц:

— Скільки японців там?

Ейзенхауер:

— За розвідданими, понад 200,000 солдатів. Потужна ППО. Флот у морях поблизу. Це буде важка битва.

Німіц повертається до Райана:

— Полковнику Мітчелл, ваша криптологічна служба перехоплює японські повідомлення. Що кажуть наші дані?

Райан розкриває папку:

— Японський Генштаб готує оборону Філіппін. За останній місяць вони перекинули туди ще три дивізії. Будують укріплення. Мінують узбережжя. Загальна чисельність військ, армія і флот до півмільйона людей.

Ейзенхауер:

— Це підтверджує: Філіппіни – правильна ціль. Вони там концентрують сили.

Райан (спокійно):

— Або це пастка.

Німіц:

— Поясніть.

Райан підходить до карти. Його палець зупиняється на Тайвані:

— Японці очікують, що ми атакуємо Філіппіни. Тому концентрують там сили. А Тайвань – майже беззахисний.

Ейзенхауер:

— Але Тайвань менш важливий стратегічно!

Райан:

— Зараз – так. Але якщо ми візьмемо Тайвань, японці опиняться в пастці. Їхні основні сили на Філіппінах, у Китаї, на інших островах. А ми контролюємо Тайвань – ключ до морських шляхів.

Він малює лінії на карті:

— Тайвань дає нам базу для авіації. Звідти ми можемо бомбардувати японські конвої, які постачають Філіппіни та Китай. Японці не зможуть утримати ці території без постачання.

Німіц згадує:

— Як у 1944-му. Ми атакували Францію, а не Британські острови. Гітлер не очікував.

Райан:

— Саме так, сер. Японці повторюють його помилку.

Девіс:

— А що кажуть наші перехоплені повідомлення про Тайвань?

Райан:

— Майже нічого. Японці навіть не обговорюють його оборону. Вони впевнені, що ми підемо на Філіппіни.

Ейзенхауер (скептично):

— А якщо це дезінформація?

Райан:

— Ми читаємо їхні ВНУТРІШНІ накази. Не пропаганду. Японський Генштаб справді вважає, що Тайвань у безпеці. Я вже склав план операції, кодова назва «Місячне сяйво».

Передає теку генералу Маршаллу.

Німіц довго дивиться на карту. Потім:

— 1944 рік навчив мене: коли Мітчелл каже «удар там, де не чекають» – треба слухати. Генерале Ейзенхауере, змінюємо план. Ціль – Тайвань.

Токіо, штаб Генерального штабу Японії. Велика нарада.

Присутні:

Генерали Генштабу

Адмірал Юкі Куросава, командувач Сил оборони)

Генерал Маріка Накада, начальник військової розвідки та контррозвідки

Головний генерал Генштабу, старий, консервативний:

— Адмірале Куросава, імператор наказав підготувати оборону від американського вторгнення. Ми вирішили: головна загроза це Філіппіни.

Куросава спокійно:

— Помилка.

Генерал роздратовано:

— Що!?

Куросава:

— Американці не підуть на Філіппіни. Вони атакують Тайвань.

Маріка підтримує:

— Наша розвідка перехопила американські повідомлення. Полковник Мітчелл планує операцію на Тайвані.

Генерал:

— Мітчелл? Той хлопець, що втік з Перл-Харбора? Він тепер щось вирішує?

Куросава холодно:

— Той «хлопець» розшифрував наші коди в 1941-му. Той «хлопець» переконав Німіца атакувати Францію, а не Британські острови в 1944-му. Німеччина капітулювала через нього.

Він дивиться на генералів:

— Якщо Мітчелл скаже «Тайвань» – значить, буде Тайвань. А він скаже. Мітчелл не піде туди, де ми його чекаємо, він піде туди, де ми його не чекаємо.

Генерал зневажливо: