Крах Маркуса Вейна. Звільнення Каліфорнії

Інтерв’ю Райана Мітчелла, людини, яка була свідком катастрофи в Перл-Харборі справила ефект вибуху бомби. Населення США було шоковане масштабами брехні президента Маркуса Вейна, його діями та бездіяльністю, які на думку багатьох межували з відвертою зрадою і роботою на ворога. Інтерв’ю Райана Мітчелла цитували радіолюбителі та підпільні радіостанції, газети почали ігнорувати цензуру, публікуючи на своїх шпальтах інформацію озвучену Райаном Мітчеллом. Розкривалися й інші факти злочинної діяльності чи бездіяльності Маркуса Вейна, крім Перл-Харбора ще був факт відмови Вейна визнати факт оголошення війни Німеччиною і підозри у неналежному інформуванні американський контингент на чолі з генералом Макартуром на Філіппінах. Гребля цензури була зруйнована, і потік правди, який вона стримувала тепер зносив режим. Мільйони людей вийшли на вулиці американських міст, вимагаючи відставки Вейна. Сотні тисяч брали зброю і йшли маршем на Вашингтон. Це були військові, поліцейські, студенти, фермери, робітники заводів і фабрик.

Конгрес на екстреному засіданні відсторонив Маркуса Вейна від влади, а згодом Генеральний прокурор видав ордер на його арешт. Тимчасовий уряд очолив адмірал Честер Німіц. Нова адміністрація відразу ж почала відновлювати Збройні сили та критичні служби. Відновився і розширювався випуск боєприпасів та озброєнь. Були відновлені військова авіація і ППО. Влада оголосила про відродження Військово-Морського флоту.

Виявилося, що уряди Канади, Австралії, Нової Зеландії не схилили голови перед Гітлером та Японською імперією. Частина британських пілотів змогли врятуватися і прибули до Канади. Туди ж британці змогли евакуювати частину військових підприємств, зокрема авіаційних, і навіть частину авіації. Над головами американців загули перші літаки відродженої авіації. До них приєдналися також Спіфайри та Харрікейни керовані пілотами Королівських Повітряних сил Великої Британії.

Особняк Вейна, вересень 1942.

Маркус Вейн сидить у кріслі, перед ним – порожня пляшка віскі. По радіо лунає голос Райана Мітчелла:

«...між тріумфом і ганьбою тільки одна людина...»

Стукіт у двері.

— Містере Вейн, ФБР. Маємо ордер на ваш арешт.

Вейн не рухається. Просто дивиться у вікно.

— За якими звинуваченнями?

— Державна зрада. Свідоме саботування національної безпеки. Сприяння ворогу. Зловживання владою.

Вейн усміхається гірко.

— Я хотів миру. Я хотів зберегти американські життя.

— Ви здали Перл-Харбор, сер. Встаньте, будь ласка.

Коли його виводять, він бачить натовп за парканом. Вони не кричать. Просто мовчки дивляться. Це гірше за крики.

Знову відроджувалась військова розвідка і її очолив полковник Девіс. Майор Блейк і лейтенант Мітчелл отримали наказ прибути до Вашингтона. Райан Мітчелл передав командування полковнику Паркеру і разом з майором Блейком вибралися таємними стежками з окупованої території, подолавши гори сіли в літак на імпровізованому летовищі. І ось вони вже переступили поріг кабінету полковника Девіса зі знаменитим великим акваріумом з великими золотими рибками. Майже рік минув з того моменту, коли Райан востаннє побував у ньому. Тоді він й отримав знамените фальшиве посвідчення офіцера служби внутрішньої безпеки контррозвідки. Полковник зрадів, коли побачив Райана Мітчелла і Шепарда Блейка.

— Майоре Блейк та капітане Мітчел. Нарешті гарні новини, коли наші люди повертаються!

— Капітан? – здивовано перепитав Райан Мітчелл, вважаючи, що полковник Девіс помилився.

— Так, саме капітан Мітчелл. Ти тепер національний герой, твоє ім’я та фото на шпальтах усіх провідних газет, і тебе підвищено у званні. Скромність прикрашає героя, – зауважив полковник, побачивши, що Райан знітився.

Після паузи полковник Девіс продовжив:

— Америка зараз збирає сили для звільнення Каліфорнії. Вейн більш ніж півроку саботував оборону країни від ворога. Опір ворогові чинила в основному не армія, а переважно погано організовані, стихійно створені, погано озброєні партизанські загони. Честер Німіц відновлює армію і флот. Відновлюються знищені Вейном авіація, протиповітряна оборона, військова розвідка. В передгір’ях накопичуються війська для звільнення Тихоокеанського узбережжя. Командує угрупованням генерал Паттон. Він звернувся до мене із проханням прислати надійних людей до його штабу. Суть завдання – координація дій з розвідслужбою, пошук ворожих шпигунів, налагодження розвідки. Майоре Блейк – ваш напрям – контррозвідка. Лейтенанте Мітчелл – ви займетеся організацією розвідки. Розумію, що це несподівано, але через діяльність Вейна у мене під рукою немає надійних перевірених людей. Судячи з того, що мені розповідали про вас, ви справитеся. Перехитрити одного з найкращих розвідників імперії – Маріку Накаду, цей факт про щось та й свідчить.

Полковник помовчав:

— Я вважав Джесіку Тернер одним з найкращих наших людей. Навіть я не зміг визначити у ній ворога. Маріка Накада мала добре підготовлену легенду, яка не розсипалася навіть при ретельній перевірці. Коли б не ти, Райане, вона б з’явилася б у Вашингтоні, я призначив би її керувати розвідувальною службою, і вся наша розвідка опинилася б під ковпаком японської розвідки. Масштаби катастрофи важко уявити.

— Коли нам вирушати, сер? – спитав майор Блейк.