Інтерв’ю

— Лейтенанте Мітчелл, прибули журналісти. Чесні журналісти, які хочуть розповісти правду, – майор Блейк як завжди був спокійний, врівноважений.

— Зараз іду.

Вже кілька днів після обміну життя загону поступово приходило до норми. Більшість людей перебували в нових схованках, а основне ядро загону і командування на чолі з Райаном постійно перебувало в русі, не затримуючись двічі на одному і тому ж місці. Полковник Паркер так і не повернув собі командування. Після того, як він завів людей у засідку він вважав себе винним у тому, що сталося. Тому загоном продовжував командувати Райан.

Райан попрямував услід за майором Блейком. Вони вийшли на галявину, де зібралася група невідомих йому людей. Решта людей Райана на чолі з сержантом Келлером охороняли периметр. Тихо працював радіоприймач. І люди вслухалися в кожне слово. Голос Маркуса Вейна віщував:

«Міста Сан-Франциско і Лос-Анджелес ми відбудуємо. А зараз нам необхідно домовитися з японським командуванням про припинення вогню. У імператора Хірохіто занадто багато солдатів. А потім ми укладемо нові вигідні угоди»

Почувся шум обурених голосів:

— Негідник!

— Зрадник!

— Він знущається з нас!?

— Іди до біса, Вейн!

Майор Блейк вимкнув приймач:

— Панове, хочу представити вам командира нашого загону, лейтенанта Райана Мітчелла.

Люди відразу оточили їх.

— Панове, я готовий відповісти на ваші запитання. Але мої слова необхідно донести до народу Америки чесно, без цензури, без прикрас. Брехня вбиває. На карту поставлений сам факт існування нашої країни, не час боятися репресій, – сказав Райан.

Першим піднявся блондин у старому пальто:

— Алан Клебер, незалежний репортер «Вуличного радіо». Хто ви, сер, і звідки?

Райан вже чув передачі нелегального «Вуличного радіо», яке жорстко критикувало адміністрацію Вейна і закликало до його повалення, до відновлення армії, щоб очистити американську землю від загарбників. Кількість його прихильників і слухачів стрімко зростає.

— Моє ім’я Райан Мітчелл. Я офіцер військово-морського флоту США. Я народився і виріс на острові Оаху. Перед початком війни направлений на місце служби на військово-морську базу США. Під час нападу 7 грудня 1941 року потрапив у полон. Мені вдалося втекти і дістатися Сан-Франциско.

— Що сталося в Перл-Харборі 7 грудня?

Райан зробив паузу. Люди притихли.

— На світанку, військово-морську базу атакувала японська авіація, потім почався обстріл з кораблів і тут же, без паузи почалася висадка десанту. Опір чинити було практично нікому. Сталося не просто вторгнення. Сталося знищення довіри. Ми були отруєні – не лише водою з синіх каністр, які нам підкинула японська агентура, а й брехнею, самовпевненістю, байдужістю командування і вищого політичного керівництва. Коди ворога ми вже читали. І повідомили про намір ворога командування флоту. Коли японські літаки з’явилися над базою, більшість наших зенітників були непритомні. Батареї – мовчали. Командування – п’яне. Єдиний корабель, що чинив опір, був корвет «Баракуда». Він загинув, але не зрадив.

— Ви кажете, що коди були розкриті?

— Так. Ми – криптологи. Ми знали, що ворог знає більше, ніж ми думали. Але ніхто не слухав. А коли ми передали розшифровку до Вашингтона – її проігнорували. Президент Вейн особисто наказав не реагувати. Це не помилка. Це зрада.

— Ви звинувачуєте президента?

— Між тріумфом і ганьбою тільки одна людина, між величчю та катастрофою лише одна помилка виборця. І ми повинні цю помилку виправити, інакше ми втратимо країну.

— Що ви хочете сказати народу Америки?

— Що ми ще живі. Що ми ще можемо боротися. Але для цього треба пам’ятати, не мовчати, не торгуватися з правдою. Ми не можемо будувати майбутнє на угодах з тими, хто вбивав наших дітей. Ми не можемо відбудовувати міста, якщо зруйнована совість.

— Що ви скажете тим, хто боїться?

— Страх – це нормально. Але мовчання – це злочин. Якщо ми не скажемо правду зараз – її скажуть наші діти, але вже на руїнах.

Маріка Накада зробила звук приймача гучнішим. Вона перезирнулася з Аяко Ішидо та генералом Накадою.

— Що там? – Спитав генерал.

— Там закономірний фінал нашої Каліфорнійської авантюри. Інтерв’ю Райана Мітчелла, де він розповідає про те що сталося в Перл-Харборі. Початок кінця бездарного правління Маркуса Вейна, єдиної людини, яка була гарантом наших успіхів. Зараз це передають сотні підпільних радіолюбителів, газети, ігноруючи цензуру Вейна почали друкувати інтерв’ю. Кількість публікацій наростає мов снігова лавина. Ми розбудили сплячого гіганта приспаного Вейном, – відповіла Маріка.

— Як ви думаєте, що буде далі? – спитав генерал Накада.

— А далі буде повстання в Америці, Маркуса Вейна відсторонять від влади, буде обраний тимчасовий уряд, поки не будуть проведені вибори. Новий уряд почне мобілізацію по всій країні, запрацює економіка воєнного часу, відновлять армію, флот, авіацію, ППО, критичні служби, і замість погано організованих, строкатих за складом партизанських загонів, нам доведеться воювати з добре організованою та озброєною регулярною армією.