Полковник Паркер

Райан замислився. Конвой зі зброєю та боєприпасами був спокусливою ціллю. Але ж охорона, бойові дозори, його загін ще заслабкий, малочисельний для такої операції. Отже треба терміново зустрітися з полковником Паркером. Для підготовки до операції три дні.

Вони знали район, де діє загін Паркера. І знали людей з ним пов’язаних. Місцеві мешканці, які допомагали обом загонам. Чекати довелося до вечора. Увечері Райана повідомили, що полковник Паркер зустрінеться з ним біля старої дерев’яної церкви завтра вранці.

На світанку Райан зі своїми людьми вже були біля церкви. Він пішов на зустріч удвох з Шоном, який добре знав цю місцевість. Це був ризик. Але на нього треба було йти. Полковник Паркер був дуже обережний і не пішов би на зустріч з великою кількістю незнайомих людей. Райан і Шон підійшли до дверей занедбаної церкви. З чагарників вийшли люди. Попереду ішов високий сивий чоловік в офіцерській формі.

— Покладіть зброю і підніміть руки, – наказав він, – церква оточена нашими людьми.

Райан і Шон поклали зброю і підняли руки.

— Я полковник Паркер, – представився сивий чоловік.

— Райан Мітчелл.

— Ви пройдете з нами. Вас перевірить наш контррозвідник.

Йшли досить довго, пробираючись заростями, поки не вийшли до одинокої ферми. Там їх зустріли ще кілька людей. Одного він впізнав

— Сем.

— Райане, – Сем вийшов йому назустріч.

— Зайдіть в дім, вас там чекають, – сказав Паркер.

В будинку їх зустрів чоловік років п’ятдесяти.

— Райан Мітчелл? – спитав він пильно оглянувши лейтенанта.

— Так.

— Майор Блейк. Шепард Блейк.

— Сер, випадково ви не служили на військовій базі Перл-Харбор? Тільки тоді ви були капітаном.

— Так, служив. Незадовго до початку війни мене перевели на континент.

— Капітана Коллінза знали?

— Звісно знав. Капітан Коллінз та Джесіка Тернер були єдиними, на кого я міг покластися. Адмірал Гілмор пиячив, дисципліна розвалювалась. А потім мене перевели на континент. Що з ними сталося?

— Коллінз і його люди в полоні…..

— Ти щось не договорюєш, Райане. Що з Джесікою?

— Якраз вона то почувається краще за нас. Вона виявилася японською шпигункою.

— Що!?

— Ви правильно почули, сер! Її справжнє ім’я Маріка Накада. Майор імператорської розвідки. Тільки я не знаю, де вони взяли агента із європейською зовнішністю. Вона не із зрадників. Вона натякнула, що Японія це її країна.

— Накада! Я десь чув це ім’я. Згідно наших даних, перед самою війною, я бачив донесення, що одна із інструкторів токійської розвідувальної школи має європейську зовнішність. Її звати Маріка Накада. От і все.

— Вона досвідчений і небезпечний агент. Вона склала план і скоординувала атаку на військову базу. Всі боєздатні підрозділи отруїла водою з опіатом. В день катастрофи, лише корвет «Баракуда» чинив опір. Японці чітко били по зенітниках, по берегових батареях, по кораблях, які могли чинити опір, ігноруючи при цьому юрби дезорієнтованих, беззбройних моряків.

— Баракуда. Капітан Томсон.

— Так. Капітан Томсон і вся команда загинули як герої. Вони вели нерівний бій з усім японським флотом. Адмірал Ямамото наказав поховати їх з військовими почестями.

— Тобто база була захоплена миттєво?

— Саме так, сер.

— Шифрувальна машина, яку ми привезли з Лондона….

— Знищена. Я підірвав її в останній момент.

— Добре що не потрапила до рук ворога. Але напрацювання Signal Intelligence Service та групи Коллінза на жаль втрачені.

— Не всі, деякі у мене в голові і дещо ми змогли відтворити. Саме тому я і прийшов. Ми перехопили шифровку і розшифрували її. Післязавтра японці відправлять великий конвой: боєприпаси, зброя, продовольство, паливо. Ми знаємо точний час і маршрут. Мій загін заслабкий. Треба об’єднати наші сили і скласти план атаки.

Майор Блейк покликав полковника Паркера. Він був просто у захваті від інформації про розшифрування кодів та від плану Райана. Вони домовилися об’єднати загони та діяти разом під командуванням полковника Паркера. Райан запропонував поділити загін на окремі ланки, які будуть переховуватися окремо і об’єднуватися для проведення операцій, так ворогам буде важче їх вистежити.

Коли Райан і Шон пішли, Паркер спитав майора Блейка.

— Ти впевнений, що цьому хлопцю можна довіряти?

— Звісно, я перевірив його. Крім того полковник Девіс говорив мені про нього. Цей хлопець просто диво, сам Бог його нам послав. Бережіть його мов зіницю ока, він зараз важливіший за цілу дивізію.