Схованка в печері

Райан добре знав, що йому у жодному разі не можна іти додому чи до когось із знайомих. Саме там його в першу чергу будуть шукати японці, але й залишатися на острові довго не можна, бо вороги прочісуватимуть острів, проводитимуть облаву за облавою, нишпоритимуть ворожі агенти з місцевих колаборантів, поки його не знайдуть. Час грає проти нього. Отже йому треба покинути острів якомога швидше. Першим його прихистком стала знайома йому з дитинства печера. Тут вони з хлопчаками нерідко зберігали рибальське знаряддя. А зовсім поряд було джерельце, де можна було набрати воду. Хоча вода була дещо мінералізована, але була придатна для пиття. Йому пощастило. Тут він у таємній схованці знайшов рибальські знаряддя, залишені іншими хлопчаками. П’ять днів він виживав харчуючись рибою та молюсками. Доводилось постійно ховатися від японських патрулів, які вперто продовжували прочісувати острів.

На шостий день до печери завітав незнайомий хлопчик з місцевих аборигенів.

— Містере Мітчелл, – неголосно покликав він.

— Я тут, – Райан вийшов із-за скелі.

— Мене прислав містер Кеоні, на прохання містера Ішидо.

— Як тебе звати?

— Алемана. До нас у селище приходили японці.

— Отже мені не можна до вас, бо якщо мене знайдуть у вас, або якісь мої сліди, все селище спалять а вас можуть вбити.

— Саме тому, ваш батько з містером Ішидо та містером Кеоні склали план. З настанням темряви у гроті, там де ви колись ловили крабів з містером Кеоні, вас чекатиме невелика рибальська шхуна. Вона нова, але її конструкція знайома. Ви зможете керувати нею один, містер Кеоні вас навчив.

Потім Алемана подав Раяну карту.

— Ось шлях, його склали Кеоні, Ішидо, ваш батько. Вам треба буде вирушити вночі, Вранці буде велика ретельна облава на узбережжі.

— А ти звідки це знаєш?

— Молода гарненька японка, яка гарно говорить англійською сказала містеру Ішидо. Тільки тихо, я не хочу щоб з нею щось сталося. Містеру Ішидо вона подобається.

— Зрозуміло. Одне зайве слово і полетить багато голів з плечей.

— Ми не можемо на жаль ні провести вас, ні попливти з вами. Японці по два рази на день перевіряють присутність усіх людей, з якими ви колись стикалися. На жаль є такі, що тепер допомагають японцям, білявка яка керує японцями вміє переконувати. Вона небезпечна, містере Мітчелл, і дуже розумна.

Хлопчик пішов. Райан почав вивчати карту. Треба було вийти з настанням темряви і відпливти в море, орієнтуючись на вогні Гонолулу і за компасом. Гавайські острови треба було обійти з півночі широкою дугою, щоб звести до мінімуму можливість зустріти японські кораблі. Було ретельно сплановано, де як знайти воду, якщо вона закінчиться. Як обійти зустрічні вітри, як скористатися течіями.

Коли сутеніло, Райан почав пробиратися до грота, де стояла шхуна. Постійно доводилося озиратися довкола та прислухатися, щоб не нарватися на японський патруль. Шхуна «Нарвал» похитувалася на хвилях схована від стороннього ока. Райан оглянув судно і вантаж. Там були анкерки з водою, сушені фрукти, овочі, риба. Недоторканний запас з консервів. Одяг, і рибальське знаряддя, яке він повинен був використовувати у випадку потреби.

З настанням темряви Райан відплив. Нічний бриз відганяв судно від берега. Орієнтуючись на вогні Гонолулу та уникаючи численних вогнів японського флоту. До ранку треба зникнути з горизонтом. Райан знав, що американських кораблів також треба уникати, бо більшість з них будуть під прапорами Японської імперії.