Сіро

Капітан Коллінз пильно подивився прямо в очі Райану.

— Ти хочеш увести до нашої групи японця?

— Сіро мій друг дитинства, я його добре знаю, він громадянин США та військовий моряк, він давав присягу.

— Припустимо я проігнорую його походження, але як щодо його кваліфікації?

— Ми з Сіро у дитинстві займалися радіостанціями, ремонтували та вдосконалювали їх. Перехоплювали радіограми кораблів флоту та штабу… і розшифровували їх!

— Що?!!! Ви розшифровували коди американського флоту?

— Саме так, розшифровували, крали кодові книги, а часом обходилися без них. Звичайно він не вчив все що я на курсах, але його знання менталітету, мови та діалектів японців нам може стати в нагоді, – відповів Райан.

— Цікаве у вас було дитинство.

Коллінз думав досить довго. Пропозиція Райана, це порушення усіх інструкцій. Але час не чекає. Вони у критичному становищі. Може у них в розпорядженні лічені дні. Джесіці можна буде повідомити лише після того, як будуть перші успіхи.

— Добре, пішли до капітана Томсона. Поки команда, офіцери і капітан не розбіглися. Марті, ти за старшого!

Вони крокували по причалу. Через кілька хвилин з’явився профіль корвета «Баракуда».

— Судячи з ваших розповідей, сер, ви знали капітана Томсона як відмінного морського офіцера, один його рейд до Лондона чого вартий, що сталося з ним, як він міг так опуститися?

— Типова історія з приходом адмірала Гілмора. Адмірал пиячить, покриває порушників дисципліни, але карає усіх хто сміє критикувати його. Інші вищі офіцери та його підлеглі не відстають від Гілмора. Врешті решт навіть такий офіцер як Томсон зламався, махнув на все рукою. Добре що хоча б не пиячить.

Моряки якраз почали спускатися по трапу, готуючись розчинитися у натовпі на березі.

— Так, стійте, ви куди зібралися? – вигукнув Коллінз.

— Куди й усі, на берег, – махнув рукою високий моряк.

— А вам хтось дозволив? Де ваші папери про звільнення? – продовжував капітан Коллінз.

Моряки різко зупинилися. Їхні погляди згасли.

— Служба розвідки ВМС, – дістав посвідчення Коллінз, ведіть нас до капітана Томсона.

Барт і Райан піднялися на борт. З камбуза вийшли Джек та Ішидо, потім на палубу вийшов Стівен. Побачивши офіцерів всі троє віддали честь. Отямившись те ж саме зробили інші моряки.

— Капітан Коллінз, капітан Коллінз, він з нами плавав до Лондона, – зашепотіли голоси, – пам’ятаєте як він замінив пораненого зенітника і збив того Юнкерса?

Коллінз і Мітчелл пройшли в каюту капітана. Капітан якраз одягнувшись збирався покинути корабель.

— Привіт Чаку. Кудись поспішаєш?

— Куди й усі, на берег.

— Забув про дисципліну і статут? – пильно дивлячись в очі спитав Коллінз.

— З того часу як з’явився адмірал Гілмор дисципліна тут не діє.

— І це каже капітан, який так відважно тримався під атаками Люфтваффе? Що з тобою сталося, Чаку?

— А ти все ще такий як і тоді, Барте, коли з кулемета завалив Штуку над мостом Ватерлоо. Все такий же вогонь в очах. А я зламався. Ще деякий час намагався підтримувати дисципліну. Але Гілмор і особливо Вейн демотивують кого завгодно.

— От що Чаку. Візьми себе в руки. Я впевнений, що з дня на день ворог нас атакує. Тому негайно віднови дисципліну, роздай людям боєприпаси. Особливо зенітникам.

— Ти щось знаєш?

— Ти також знаєш, Чаку. Ти бачиш який безлад на базі. Японці будуть дурнями, якщо не нападуть зараз.

Потім настав час перейти до справи.

— Ішидо? Цей японець? Він знадобився розвідці? Я знаю тебе Барте, ти не скажеш навіщо, але просто так без причини цього робити не будеш.

Команда «Баракуди» проводжала їх на палубі, на берег вони вже не пішли.

Через деякий час, Коллінз і Мітчелл завели Ішидо до них у відділ криптології, швидко ввели у курс справ.

Там вони сиділи до пізньої ночі.

— Хлопці, може час іти, вже дуже пізно? – заблагав Марті.

— Марті, ти йди, ми будемо до ранку.

Вранці прийшов капітан Коллінз і застав втомлених Райана і Сіро

— Ви що, не спали всю ніч?

— Так і недаремно.

— Щось у вас є? – недовірливо перепитав Коллінз.

— Так, ось дивись, шифр складається з п’ятизначних числових груп. Кожна група відповідає слову чи команді. Без кодової книги та ключів, які напевне постійно змінюються, остаточно розкрити шифр буде потрібен час. Але, ми підставляючи повторюваність чисел прочитали окремі фрази. Ось що у нас вийшло.

— «Східний порт», «Сніг на вершині Натака». І дата, 7 грудня. – прочитав Барт Коллінз, – Що ж це може означати?

— Сер, ви спробуйте мислити як мислять японці. З їхньої очки зору. Західний порт не згадується, південний також. Який порт у них на Сході? Перл-Харбор, – втрутився Сіро.