— Бухта, причали, зовнішні рейди – все забите кораблями, – сказав капітан Метьюсон, оглядаючи прибережну смугу через бінокля.
— Мов оселедці у бочці. Враховуючи, що немає прикриття авіації та зенітної артилерії вони беззахисна ціль. У японців більше десяти авіаносців, – тривога капітана Метьюсона передалася і Райану.
Він з нетерпінням чекав моменту, коли можна буде зійти на берег.
Нарешті «Кальмар» пришвартувався до причалу. Пасажири почали сходити.
— До побачення, сер, – помахав йому рукою Стівен, а потім поставивши рюкзак на причал, віддав честь!
— Гарний буде матрос, поки що недосвідчений та самовпевнений, але життя з нього зробить справжнього морського вовка. Життя навчило помічати в людині задатки, – сказав капітан Метьюсон, – а ось і капітан Коллінз.
Райан швидко зійшов на причал.
— Сер, лейтенант Райан Мітчелл прибув у ваше розпорядження!
— Капітан Барт Коллінз. Добре, ми давно вже тебе чекаємо. У нас вся робота забуксувала через відсутність гарного знавця японської мови. Сподіваюсь тепер справи підуть швидше.
Коллінз повів його причалом. Тут кожна дошка, кожен камінь були знайомі Райану з дитинства. Але ніколи Райан ще не бачив такої кількості людей у військовій формі. Він звернув увагу, що жоден з присутніх моряків не має абсолютно ніякої зброї. Крізь гамір голосів чулося хрипіння з репродуктора, диктор передавав останні новини.
«За словами прес-секретаря Білого Дому Девіда Хьюза, німецькі есмінці та підводні човни в Атлантичному океані не становлять загрози. Бо нещодавно наш величний і мудрий президент Маркус Вейн на конференції в Мадриді домовився з канцлером Об’єднаної Європи паном Адольфом Гітлером про мирне співіснування, про лінію розмежування в Атлантичному океані, а також уклав ряд надзвичайно вигідних торгівельних угод. За словами президента, Америка більше не братиме участі у війнах, а також не підтримуватиме і не фінансуватиме війн у Європі. Нехай європейці самі вирішують свої проблеми, вони нас не стосуються. Америка понад усе»…
Капітан Коллінз скривився слухаючи ці слова.
— Сподіваюсь, ти не купився на цю маячню, лейтенанте?
— Щось занадто красиво і гладенько вони звучать. Настільки, що це не може бути правдою. Хто хоче миру, той не шле есмінці до наших берегів
Капітан Коллінз привів його до дверей з написом «СТОРОННІМ ВХІД ЗАБОРОНЕНО» та «ТИХО, ІДЕ РАДІОПЕРЕДАЧА». Відчинив її. Всередині було п’ятеро чоловіків. Кожен сидів за своїм столиком, займаючись якоюсь роботою.
— І це всі?
— Так, на жаль всі. Вашингтон нам людей не пришле. Вони відмовили мені прислати фахівців з розформованої криптологічної служби. Я тебе зміг знайти в обхід звичайної процедури і тільки тому, що ти серед них не фігурував.
— Це примушує думати, що там хтось умисно допомагає ворогові.
— Я також так думаю. А потім Джесіка повідомила нас про обставини пожежі.
— Тобто, коли згоріли всі напрацювання розформованої криптологічної служби?
— Капітан Метьюсон повідомив?
— Так. А це випадково не та сама Джесіка Тернер, яка вела розслідування інциденту?
— Так, це саме вона. Джесіка каже, що це був типовий саботаж: комуністи, пацифісти чи якась інша погань, але з’ясовувати хто це не дозволили, повірили майору Ремсі. У всякому разі безцінні, критично важливі результати праці людей знищено. А вони практично вже розгадали цей код Пурпур.
— Код Пурпур?
— Код японської дипломатичної служби. На жаль це все знищено. Знайомся з хлопцями. Сьогодні я дозволяю тобі відвідати батьків, але завтра зранку ти повинен буди на службі.
— Дякую сер!
— Можна просто Барт, наша робота не сприяє офіціозу, – і повернувшись до людей, які працювали за столиками, гукнув:
— Хлопці, відірвіться на хвилинку від роботи! Знайомтесь, у нас новенький! Лейтенант Райан Мітчелл, випускник курсів радіорозвідки. Знавець японської мови.
— Ну нарешті, – повернувшись до нього підвівся маленький чоловічок в окулярах, – Марті Міллер!
— Джон Ренді, – озвався інший.
— Рон Шеллі.
— Сем Петерс.
— Уїльям Хелсі.
— Розташовуйся, а потім я познайомлю тебе з нашим куратором Джесікою Тернер. Це все коло людей посвячених у нашу таємницю, з іншими про наші справи жодного слова. У нас є інформація, що на базі і на острові діє японська агентурна мережа. Капітан Шепард Блейк з контррозвідки виявив і затримав двох їхніх агентів – подружжя німецьких переселенців на прізвище Кюн. Передавали японцям інформацію про стан справ на острові. Капітана Блейка на жаль відкликали на континент. Прислали майора Гріна. Ми воліємо з ним не мати справ, через його поведінку тут. Весь вільний час проводить у барах, рідко буває тверезим. Забагато базікає зайвого. Хвалиться знайомством з адміралом Гілмором.
— Весело ви тут живете.
— І не кажи хлопче, прийшов Вейн – поперлися до нас кадри, веселіше не буває. Пішли до штабу, познайомлю з капітаном Тернер, і додому, старий Едвард Мітчелл буде в нестямі від радості.
#125 в Фантастика
#48 в Бойова фантастика
моральна деградація, політична сатира., альтернативна історія
Відредаговано: 19.01.2026