Тільки не він

Пролог

 

 Звісно, на землі нема раю, де все і всі досконалі, але тут, на цьому дивовижному острові, хочеться з цим посперечатися. Балі так і кортить назвати Едем. Принаймні, в моїй уяві так і має виглядати рай. Нас зустріли золотисті піщані пляжі, омиті теплим океаном, мальовничі каскади рисових полів, безліч пальм, квітів. Найдивовижніших форм скелі, об які хлюпають бірюзові хвилі.

  Здалося, що потрапили на зовсім іншу планету. Все настільки яскраве і вирує життям, наче хтось навмисне зібрав в одному місці безліч різної краси, аби вражати уяву найвибагливіших мандрівників. Хоч ми з Нілою себе до таких не відносимо. На Балі є все, про що ми мріяли, їдучи на відпочинок. Розкішне різноманіття природних багатств, вишукані готелі і ресторани, спа – центри, тематичні парки з дикими тваринами. Тут в багатьох місцях можна зайнятися серфінгом. Є і дискотеки та інші розваги для любителів провести час гучно.

  Ми з подругою зовсім не фанати галасливих клубів, тому вибрали Нуса-Дуа, спокійне селище з чудовими пляжами. Вже три дні насолоджуємося купанням в теплому океані, або у вражаючому басейні, що в нашому готелі, в воді якого відображається блакить неба. Він побудований на високому пагорбі, з якого відкривається просто неймовірно гарний вид на джунґлі та океан. Погода тут майже завжди чудова. Тобто, спекотна в прибережних місцях і трошки прохолодніша в гірських районах і джунґлях. Хоча, ми приїхали в сезон дощів, хвилюватися не довелося. Зливи були, переважно, короткі і нічні, а спека помірніша, ніж влітку.

  Незабутні враження ми отримали і на фермі, де виробляють перли. Дивовижний процес. Тепер ми майже експерти з цих прикрас і жоден пляжний торговець не продасть нам підробку.

  Нам сподобалося дегустувати багато місцевих екзотичних страв, більшість з яких тут прийнято їсти руками. Що скажеш? То не українські вареники, чи борщ. Тут нам запропонували багато свіжих морепродуктів, овочів, фруктів. Але, найбільше страв з рисом. Його тут не лише їдять, а й використовують в багатьох традиційних церемоніях, святах. Балійці, можна сказати, поклоняються рисові, як і богині Шрі Деві, його покровительці. Як на Україні вшановують хліб, так тут рис. Його вже більше двох тисяч років вирощують тут з неабиякою любов’ю.

  Наступні кілька днів ми з Нілою плануємо провести в цьому ж місці. Розслабитися, просто відпочивати і насолоджуватися красою. Зараз це те, чого я найбільше потребую після всіх неприємностей, що трапилися останнім часом. Коли вже нам так пощастило виграти таку дивовижну подорож, треба скористатися і в повній мірі відчути атмосферу тропічного острова. Хтозна, чи трапиться ще така нагода. Я хочу поринути в цю зелено–блакитну казку і не думати ні про конфлікт з родиною, ні про кавалерів, ні про аварію, страх і непевність. Не згадувати нічого поганого. Все. Тільки спокій. Ну... Ще, може, подумаю, як жити далі. Але не зараз. Пізніше. Коли ще хоч кілька днів потішимося цією райською красою. З’їздимо побачити зграї веселих дельфінів в океані, погуляємо по горах. А, може, навіть сходимо в грандіозний аквапарк. Цікаво, чи стане в мене духу з’їхати з тієї височезної закрученої гірки?

   Замість будильника тут чути пронизливий рик тигра в парку, що поблизу. Клас... Прокидаюся на широкому ліжку, в красивій світлій кімнаті з меблями плетеними з ротангу. Смачно потягуюся. Таке відчуття, що виспалась краще, ніж будь–коли у житті. Така бадьора і свіжа. Тут так легко дихається... Одна стіна і двері спальні, що повністю зі скла, виходять на закритий з усіх боків внутрішній дворик, де майже одразу за порогом кімнати починається басейн. Ще один, менший.

  Зараз скину тоненьку нічну сорочку, одягну купальник і просто з порогу пірну в теплу водичку. Чудесно…

  А, коли поплаваю, піду шукати подругу, щоб разом снідати. Свіжі фрукти, млинці з манго, чи ще чимось смачненьким, запашна індонезійська  кавка... У–м–м...  Життя прекрасне.

  Непогані плани. Були. Тільки ж... Що він тут робить?

   Не вірю своїм очам. Серце підстрибнуло і почало танцювати якийсь дикий екзотичний танець. Спокою, як і не було. Хвилювання пройняло все моє тіло, затремтіла кожна клітинка. Цей чоловік ніяк не міг опинитися зараз тут, на другому кінці світу. Прилетіти сюди, щоб за мить розбити вщент усі мої наміри. Просто не міг. Як знайшов мене? Фантастика... Але він тут. Прикрив очі, похитується на підвісному кріслі–коконі над басейном, очікуючи мого пробудження. Нічого не розумію. Як він тут опинився? Що тепер буде?

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше