Розділ 16. Аліна

Цілий день мені було якось ніяково й огидно від того типа. Він говорив мені такі непристойності, ніби я якась дешева дівчисько. Хоча свій перший раз я б хотіла провівши з тим, кого справді люблю, а не з якимось дивним типом із небезпечною зовнішністю!

З цими думками я йшла шкільним коридором, аж раптом натрапила на Оксану. Я підхопила її під руку, затягнула до жіночого туалету, зачинила двері й швидко перевірила, чи всі кабінки порожні. Наче все було чисто.

— Алінчику, що сталося? Чому зачинила двері? Це якийсь секрет? — глузливо запитала Оксана.        — Оксано, я взагалі не знаю, що робити! Пам'ятаєш того хлопця з клубу, який мене підпоїв?                  — Чесно, не дуже... Я, напевно, у туалеті була й побачила вже тільки бійку. А що таке? Що з ним?        — Він мій новий сусід! І мені страшенно неприємно його бачити.                                                                — Боже... Він що, переслідує тебе?                                                                                                                  — Поки ні, але сьогодні зранку вже зробив непристойну пропозицію!                                                            — Ого... Я так розумію, на полі з'являється ще один гравець? Тільки старший. А покажеш мені, як він виглядає?                                                                                                                                                          — Що за дурні питання, Оксано! — вигукнула я сердито. — Мені насправді страшно!                                — Не переймайся так. Мені здається, треба сказати Кирилу.                                                                      — Оксано, мені потрібна порада, а не розголос! Тільки благаю: нікому не кажи, навіть Кирилу. Поки що той тип нічого поганого не зробив, але мені точно варто бути обережнішою.                                                — Добре, поки не здіймай ґвалт. Але якщо щось — одразу дзвони мені, і ми з усім розберемося, чуєш? — Добре... Сподіваюся, я сьогодні його більше не побачу.

Продзвенів дзвінок на урок, і ми, швидко зібравшись, вискочили з туалету. Біжучи коридором, я помітила Кирила. Я мимоволі усміхнулася йому й забігла до кабінету.

Уроки минули напрочуд швидше, ніж зазвичай. Збираючись додому, я вирішила набрати маму — можливо, потрібна допомога в квітковому магазині? Але спершу хотіла забігти додому, аби бодай щось перекусити. Мама не відповідала на дзвінки, і це додавало тривоги.

Завертаючи на свою вулицю, я ще здалеку помітила ту саму чорну машину. Біля неї стояв той самий тип, повернутий до мене спиною. Підійшовши трохи ближче до своєї хвіртки, я заціпеніла: на капоті машини сиділа якась дівчина, і вони відверто цілувалися.

Я завмерла, не в змозі відвести погляду. Хлопець повільно навів руку по її стегну вгору, а дівчина награно стогнала... Це було настільки огидно, що мене аж вивернуло всередині. Я швидко стала біля воріт і почала гарячково порпатися в сумці, шукаючи ключі, але руки як на зло не слухалися.

На мить на вулиці стало тихо. Я подумала, що вони нарешті зайшли до хати, але, повернувши голову, зрозуміла: він помітив мене. На його обличчі знову розпливлася ця хижацька, виклично-зверхня усмішка. Він навмисно притиснувся до дівчини, почав впиватися їй у шию, не зводячи з мене палаючих очей. А потім... просто на моїх очах засунув пальці їй під спідницю. Дівчина голосно застогнала.

Я не витримала цього бруду й закричала на всю вулицю: — Не можете влаштовувати свої розваги в хаті?! Для цього ліжко є!

У той же момент мені нарешті вдалося проштовхнути ключ у свердловину. Я заскочила на подвір'я й з гуркотом зачинила хвіртку.

Забігши до будинку, я першим ділом перевірила всі замки. Усе зачинено. Наче в безпеці...

Перевдягаючись у домашній одяг, я почула різкий звук сповіщення. На екрані висвітилося повідомлення з незнайомого номера:

«Ти можеш бути на її місці».

Мене охопив дикий, крижаний жах. Дріж пройшла по всьому тілу. Я навіть не сумнівалася, хто це написав... І це вже був не просто флірт чи дурні жарти. Це був прямий ультиматум.