Розділ 12. Аліна

У школі панувала тиша. Після того нашого поцілунку я не бачила Кирила цілих два тижні. Він навіть жодного разу не зателефонував! Усередині оселилася тривога: можливо, з ним щось сталося? Я обережно розпитувала в однокласників, але ті лише знизували плечима — казали, що нічого не знають.

Нам уже час було вирішувати, яким предметам приділяти більше уваги та на які факультативи записуватися перед іспитами, але я просто не могла думати ні про що, окрім Кирила. Де він? Злякався? Чи щось трапилося?

Я сиділа на уроці й удавала, ніби уважно слухаю вчителя історії. Він захоплено розповідав про події Другої світової війни, увесь клас тихо слухав, аж раптом у мене в кишені завібрував телефон. Я непомітно витягла його й ковзнула поглядом по екрану.

Сповіщення від незнайомого номера: «Давай поговоримо?»

Серце миттю закалатало. Я одразу зрозуміла, що це повідомлення від Кирила. Пальці самі набрали відповідь: «Може, зустрінемося?»

«Після уроків на задньому подвір'ї школи».

«Добре, я прийду».

Сховавши телефон назад до кишені, я спробувала знову зосередитися на розповіді вчителя, хоча думки були вже дуже далеко від історії.

Коли пролунав останній дзвінок, усі почали збирати речі. Ми з Оксаною теж склали підручники й вийшли з кабінету. Уже біля виходу зі школи подруга раптом зупинила мене й уважно подивилася в очі: — Аліно, з тобою все гаразд?                                                                                                                          — Так! А що таке?                                                                                                                                                — Ти якась смикана й нервова. Щось сталося?                                                                                                — Ні! З чого ти взяла?                                                                                                                                      — Та після Дня народження Олега й тієї суперечки з Кирилом ти поводишся дивно. Ти точно нічого від мене не приховуєш? — Оксанка підозріло примружилася.                                                                          — Добре, добре! — здалася я. — Я домовилася зустрітися з Кирилом. Тільки, будь ласка, нікому не кажи!                                                                                                                                                                    — О-о-о! — здивовано вигукнула подруга. — Ти ж цього хлопця терпіти не можеш! А тут з'ясовується, що ви таємно зустрічаєтеся?                                                                                                                              — Та ні! Він просто хоче зі мною поговорити!                                                                                                — А-а, ну ясно! Йому, напевно, уже не терпиться — боїться, аби ти від нього не втекла.                            — Що? Вибач, я не зрозуміла...                                                                                                                          — Алінчику! — Оксанка поклала руку мені на плече й лукаво посміхнулася. — Та це ж неозброєним оком видно, як він тебе ревнує! Я не раз бачила, як він на тебе дивиться. І взагалі, не дивно, чому в тебе досі немає хлопця — він їх, сто відсотків, усіх відганяє, щоб не мати суперників!                                 — Дуже смішно, Оксанко! Ха-ха! — іронічно відповіла я.                                                                                 — Добре, не буду тебе затримувати, а то твій принц зачекається!

Попрощавшись із подругою, я хутко побігла за будівлю школи, де на мене вже чекав Кирило.

Привіт, мої любі читачі!

Вибачте що довго неписала нові частини, але обіцяю що наша подорож історіями про кохання буде драматичним. Тому що кохання Аліни і Кирила набуває обертів, герої починають розуміти що у них є почуття один до одного. Як кажуть від ненависті і до кохання історія буває гострішою як і сам сюжет. Це буде мій коротенький такий розділ, який буде редагуватися, але скоро побачимося! 

P.S. Дякую, за зірочки і читання книги! і незабувайте ставити зірочки, якщо вам розділ чи книга сподобалася! Дякую за підтримку! 

З повагою Ваша Авторка!