Розділ 6. Аліна

Після того як я побачила Кирила, я налякалася і відразу відчуваю в голові типу стукають мені по голові молотком.

Хлопець подає ліки і запевняє що після того як я вип'ю стане краще, але я боюся чи не хоче він щось зробити зі мною. 

- Випий! - каже зло хлопець. - Я ж тобі казав що потрібно було позбутися твого одягу, і не йти на танцюльки а тим більше з хлопцями розпивати коктейлі!

Я дивлюся і бачу що я вкрита ковдрою підглядаю під ковдру на мені одягнута якась футболка як плаття на мені, а де моя сукня і всі речі?

- Кирил! а де мої речі? чому я одягнута в цьому?

- Гм? - питається він, і підсміхається.

- Я питаю де мої речі, і хто мене переодягнув?

- Твої речі я викинув, тобто твою сукенку, яка була зіпсована тобою по дорозі коли привіз тебе сюда! Відповідь на друге питання, це я тебе переодягнув! тому що в ліжко не покладу сама розумієш! І тебе ж треба було переодягти. Ти була в відключилася!

- Ти що мене роздягав? Стоп! де я?

- Ти в мене в дома!

- Що? - відразу почала лякатися, я ж не пам'ятаю що було вчора! а тільки клуб, ми пили коктейлі танцювали до мене підходить якиїсь хлопець і починається, неприєне.

- Що згадала? як я того хлопця вдарив що щось в твій коктейль кинув доки ти відвернулася, і як я тебе забирав з клуба і ніс на руках бо ти відключалася і потім почала трястись, я мусив відвезти тебе до себе додому, варіанта іншого небуло, не відвіз би тебе до твоїх батьків? Щоб вони казали? Гм?

- Добре! добре! я надіюсь твої батьки мене небачили? знаєш як відреагують коли у твоїй кімнаті дівчина а ще напіроздягнута? - я встаю на коліна з ліжка і повзаючи до нього намагаюся його розізлити.

- Їх зараз немає вони у відрядженні, що хотіла мене підставити? - хитро запитує він.

- Тобі це не вдасться, ти не перша хто у моїй кімнаті! - відповідає він.

Після цього речення мені погано стало, він так сказав таке якби ми провели з ним ніч, мені страшно це уявити, що мене ця навіть думка лякає. І тим більше нехочу бути цього тою дівчиною не першою. 

- У мене до тебе таке питання - я ніяковію але мені це важливо знати - Чи було...? - він мене перебиває

- Ні! а ти що думала що я буду торкатися дівчини, яка була не в собі? - я дивлюся на нього і бачу в очах недосказаність, я прикриваю рот рукою, у мене починається істерика.

- Та нічого не було! я тебе навіть пальцем не трогав, хоча фігура так собі! - і каже так награно, що я взяла в руки подушку і вдарила його по лицю.

Я встала з ліжка побачила на стільчику якісь штани і натягнула на себе і вибігла з його будинку, добре що встигла піймати таксі якраз коло його будинку. Запригнула на переднє сидіння і повернулася, бачу Кирил на мене дивиться розгніваним поглядом і проводжає очима машину.

 У мене почали з очей йти сльози, я нерозуміла що таке я йому зробила що він так мститься мені. Можливо я його вчора образила я ж непам'ятаю, а можливо було щось таке що він не хоче казати?

Я прийшла додому, подзвонила в двері, я ключі і телефон забула у цього, мені відчинила Мама і відразу залетіла в свою кімнату і закрилася і лягла у ліжко і заснула. 

Прокинулася я зранку, мені було набагато краще, але до школи йти не хочеться, нехочу бачити його! І я звичайно прикинулася хворою щоб не йти до школи, у мене нема настрою навіть з кимись говорити.

А Оксанка в мене дістане кинула мене! І взагалі як Кирил мене з клуба забирав якщо він раніше пішов додому? чи він слідкував за мною? Я голову почала ламати від цих питань, хоча знаю що не отримаю на них відповідь а чисту брехню! 

Моя Мама побачила що зі мною щось не те, і дозволила побути вдома але на один цей день. І бачу вона встревожена, хоче щось мені казати але потім відходить. 

Вечером я сиділа за ноутбуком і роздивлялася корейські серіали, я дуже їх люблю дивитися там така драма, і такі сюжети мммм!, то не те що в мене одні проблеми.

У кімнату стукає Мама і бачу несе мені супчик у тарілці, він такий смачний! і розумію що це привід зі мною поговорити.

- Доню! я принесла тобі супчик! поїш тобі стане легше, ти бліда якась!

- Дякую Мамо! я обожнюю твій супчик! зі мною все добре! не переживай!

- Незнаю! мені щось не по собі! тебе на День народження точно ніхто необразив? 

- Не турбуйся Мамо! все добре було! я просто ночувала в Оксанки! 

- Та я знаю! вона мені дзвонила сказала що з тобою все добре, і питалася чи можна щоб ти в неї залишилася на ніч?

- Так? - я була вражена від почутого, напевно вона все знала!

- Ну іще дзвонив твій друг, він не представився, запитував чи з тобою все нормально? - а від цього мене зацікавило, хто б це міг бути? не питаюся, бо щось не те подумає.

Мама взяла і поцілувала мене в чоло і каже: - Небуду тобі заважати, ти тільки поїш! - і вийшла з кімнати. 

Я цілу ніч немогла заснути, крутилася, мене цікавило хто б це міг бути? і тут я засинаю і мені сниться Кирил, де він мене обіймає і цілує у шию.

Мені так приємно стало, і він мені говорить приємні слова, і поводимося що ми закохані один в одного, але насправді такого бути неможе, ми ненавидимо один одного.

Ми стояли посеред якогось поля і дивилися на захід сонця, і він мені щось у вухо шептав але я нічого нечула, але від сказаного мені було приємно чути що потім я усміхнулася. Кирил мене розвернув до себе взяв за руки і сказав: - Не притворяйся! я все бачу в твоїх очах!.

І від цих слів я відкрила очі, я прокинулася в холодному поті, і мене боліла страшенно шия, і руки, напевно я на руках спала і шия затекла.

Фу! це жах якиїсь а не сон! Боже і що означає це "Я бачу в твоїх очах!" Фу мерзість! Дивлюся я на годинник і бачу що я скоро запізнюся в школу, я беру речі і швиденько збираюся в школу.