Розділ 12

Я досі повністю не оговталася після того, що сталося. Усе в домі Емерсона нагадувало про ті події. Я знову й знову прокручувала їх у голові, намагаючись відтворити кожну деталь, боячись, що щось упустила. Мене ледь не вбив обдарований перевертень. Лише тепер я по-справжньому зрозуміла значення вислову «життя на волосині». За крок від смерті я почала усвідомлювати, що, мабуть, відчував Іан в останні миті свого життя.

Я уявляла, що він думав про тих, кого любив — про сестру, батька, матір, друзів. На відміну від мене, у нього їх було так багато. У ту мить мої думки були про Емерсона, моїх батьків, Ліззі, Ендрю… і чомусь про Вейдена. Можливо, тому що він був для мене майже як батько. Я зрозуміла, що сприймала життя як належне. Але такі події змушують переосмислити його справжню цінність.

Тепер Емерсон не дозволяв мені нікуди ходити самій. Він боявся, що це може повторитися. Мішенню була я — і мети не досягли. Усе було сплановано до дрібниць, кожен крок прорахований. Емерсона відволікли, а я втратила пильність. Раптова поява Райлі застала перевертня зненацька і зрештою врятувала мене. Той погляд у його очах… Я не могла це пояснити, але в моїй голові почав вимальовуватися новий підозрюваний.

Я бачила, що Емерсона мучить питання, яке він нарешті наважився поставити:

— Чому перевертень хотів убити саме тебе? І чому не зачепив Райлі?

— Знаєш що? — сказала я, підійшовши до нього й обійнявши. — Я відмовляюся від теорії про «колишню дівчину».

Він міцно притис мене до себе, але не припиняв уважно вдивлятися в моє обличчя.

— Ти підозрюєш когось іншого?

— Так. Але тобі це не сподобається.

— Спершу розкажи свою теорію, — сказав він, не зводячи з мене очей.

— Можливо, це твій вітчим, — нерішуче мовила я. — Я не можу забути його вираз обличчя, коли обдарований перевертень випадково напав на Райлі. Він виглядав розгубленим, навіть відчайдушним. Саме це змусило мене задуматися…

Я бачила розгубленість на обличчі Емерсона, але перш ніж він устиг щось відповісти, за нашими спинами пролунав голос.

— У неї є всі підстави підозрювати мене, — сказав вітчим Емерсона. — Обдарований більшість часу видавав себе за мене.

— Тату? — Емерсон був приголомшений. Той мав бути в лікарні з Райлі.

— Я розумію, що всі зараз на нервах і підозрюють одне одного, — сказав він, наближаючись.

— Мені шкода, — мовила я, відступаючи від Емерсона й повертаючись до нього.

— Немає за що вибачатися. Ти жива і можеш свідчити. Те, що ти помітила тривогу в поведінці перевертня, означає, що він усе ще підкоряється їхньому кодексу, — Фелікс сів.

— Який ще кодекс? І звідки ви про нього знаєте? — здивовано запитала я.

— Так, навіть у них він є. Одне зі священних правил Братства — ніколи не нападати на звичайного перевертня. Якщо обдарований так відреагував, значить, він боїться Братства. — Фелікс поглянув на мене. — Думаєш, я роками переховував біологічного батька Емерсона без причини? Я досліджував Братство багато років.

— Я досі не розумію, навіщо, — сказала я, наливаючи собі води.

— Якщо обдарований перевертень кусає звичайного, той або помирає, або стає одним із них. Братство суворо контролює свою чисельність.

— А якби він вкусив мене — я б стала обдарованою? — запитала я, відставляючи склянку.

— Ні. Ти б померла. Одного укусу замало. Щоб стати обдарованим, потрібен спеціальний ритуал — посвята.

— Тоді чому мого батька ховали стільки років?

— Щоб захистити його. Ми продовжували дослідження разом. Я не міг дозволити Братству його знайти. Такі знання — небезпечні й цінні. Чи не так, Емерсоне?

Емерсон серйозно кивнув.

— Братство поширилося по всьому світу, вербуючи тих, хто здатен їм протистояти.

— Але зараз вони допомагають нам.

— Тому що це їм вигідно. Райлі став обдарованим перевертнем.

Ми з Емерсоном приголомшено перезирнулися.

— Ось тобі й допомога, — пробурмотіла я, дивлячись на воду в склянці. Видіння не приходили, але спогади про два повторювані спливли знову. Мені потрібно було побачитися із Софією. — Я можу відвідати його?

— Поки що ні. Йому потрібен час, щоб пристосуватися.

Я сиділа, поки Софія стояла переді мною, розгойдуючи маятник, намагаючись ввести мене в гіпноз.

— Якщо видіння повторюються, тобі потрібно відтворити стан, у якому вони з’явилися. Але спробуй відсторонитися від емоцій — прибрати завісу й зосередитися на реальному.

— Так, Обі-Ване, — пожартувала я.

— Я серйозно.

— Розумію. Гарна метафора. Але як це зробити на практиці?

— Спробуємо гіпноз. І ще в мене є ідея, але потрібна допомога Майкла. Можна я подзвоню брату?

— Звісно.

Вона зраділа й набрала номер.

— Майкле? Ти в будівлі? Піднімися до Лейли. Терміново.