Розділ 4.

Коли я думала що голова буде просто боліти, то я помилялася. Насправді вона ж розвалювалася на частини змушуючи жалкувати про кількість випитого вчора. А телефон який дзвонив майже під вухом тільки зробив гірше.

Відкрив очі я знову зажмурилась вже від сонячного світла. А поруч зі мною хтось поворухнувся і закинув мені на стегно ногу. Копна білявого волосся була розкидана по подушці і прикрита ковдрою.

- Ритко прокидайся – спершись на лікті на ліжку сказала я, скидаючи ногу подруги з себе – Скільки ж ми вчора випили? – прозвучало запитання в порожнечу. І хоча відповіді на нього я не очікувала, тіло поруч зі мною заговорило:

- Багато. Дуже багато – пробубнила Рита так і не висунув голову  з під ковдри.

Піднявшись з ліжка, в тому самому одязі в котрий переодяглася  після весілля, потягнулася. Зараз я ладна була готова продати кому завгодно душу за таблетку обезболюючого.

- Чого ти так рано встала? – присівши на ліжку сказала Рита, якій, мабуть, перехотілося спати.

- Вгадай з трьох разів – подивившись на затихлий телефон сказала я, ледве не проклинаючи шефа котрий вже двічі дзвонив. І прямо в моїх руках телефон знову ожив.

Скажу чесно, я збиралася скинути. Як не крути, але в мене відпустка, похмілля, та немає ніякого бажання розмовляти з кимось ще. Ось тільки сенсор вперше вирішив мене підвести, і замість того аби відхилити виклик, я прийняла.

- Чорт – лайнулася я, подумавши про те що доля останнім часом явно на моїй стороні.

- І я вас радий чути – відразу відізвалося в телефоні - Розумію що я псую ваш медовий місяць, але можна хоча б вдати, що раді моєму дзвінку. 

- Рада я буду коли за вами встигну скучити... Але ж ви мені цього не даєте зробити та й не думаю що така онлайн-консультація буде оплачувана – прохрипіла я, ловлячи багатозначні погляди Рити. Коли  вона зрозуміла хто дзвонить, повністю прокинулась і почала прислухатися до розмови.

- Я вам вдосталь плачу щоб ви були на зв'язку за потреби - тонко натякнув шеф про моє рабство -  Стосовно «скучити» я і звоню – сказав Віктор Ігорович зробивши паузу –  Чи нема в вас бажання скоротити свою відпустку? Мариночко відпочили й досі. Так тому й бути подумаємо про збільшення плати.

- Ось коли ви запам’ятаєте як мене звуть тоді я й подумаю про те щоб раніше вийти – сказала я закотив очі. І вже готова була вислухати тираду, але у відповідь нічого не пролунало.

- Скинув? – запитала Рита обійнявши подушку і спостерігаючи за мною.

- Розрядився – покрутив телефон в руках я поклала його на стіл – Підслуховувати негарно.

- Я ж нічого навіть не почула – вдаючи що образилася на мої слова сказала Рита, а потім добавила – Маша, ти тільки вчора думала, щоб раніше вийти на роботу, а сьогодні про це питає твій шеф. Наче сам всесвіт не хоче аби ти нормально відпочила.

- Нічого не чула? -  нагадала я Риті і втомлено видихнула – Просто треба нормально обирати людей на роботу. Навіть якщо це заміна. Два дні це диво працює замість мене, а він вже дзвонить.

- Хоча б не в петлю лізе.

- І то правда. Хто ж буде тоді тримати мене в рабстві? - сміючись сказала я, тягнучись до столу щоб поставити телефон на зарядку. Але не вмикаючи. 

Ця планета не зупиниться якщо деякий час я буду поза зоною. А тим часом зможу перепочити і наприклад сходити вимити голову. Та й в цілому можна зайти в душ. В такий гарячий і розслабляючий. Шкода що в квартирі немає ванни. Бо ось то була справжня насолода. Але задовільняємося тим що маємо.

І таким чином ванна була зайнята на півгодини. Як двері відкрилися то з кімнати вирвався майже увесь пар, а я сама здригнулась від прохолодного повітря в квартирі. Тож щільніше запахнувшись до махрового халату поспішила до своєї кімнати де Рита тільки потягувлась на ліжку не куди не поспішаючи. 

- Полежали б ще - сказала вона розчісуючи волосся рукою і жмурясь мабуть теж від головного болю.

- Нічого що вже о пів на дванадцяту? - звернувши увагу на годинник я підійшла до неї.

- Просто жах - награно сказала Рита і взявши мене за руку потягнула до себе - Нічого не трапиться якщо ми полежимо ще хвилин п'ять. Чи двадцать пять.

- Чи годинку, так? - лягаючи поряд підтримала я її.

- А чому б і ні? Доречі, що це за рольові ігри з шефом? - спитала вона обійнявши подушку, і знов кутаючись до покривала - Яка ще "Мариночка"?

- Ритко, мене лякає твій слух.

- А мене часом лякає твій шеф - сказала вона спершу спокійно, а потім різко підірвалася з ліжка й почала ходити взад вперед по кімнаті - Я зрозуміла, що за "Мариночка"! - вигукнула вона радісно. Навіть за дуже голосно, бо сама схватился за голову і поморщилася від болю.

- Не поділишся зі мною? А то у мене, ноль припущень - хоча якщо бути чесною, я не була впевнена чи хотіла почути, шо Рита там собі вже встигла вигадати.

- Це ім'я його першого кохання - з піднесенням сказала вона, підтвердивши мої догадки, що краще б вона лишила це все при собі - Ти нагадуєш йому її. І судячи по відношенню до тебе, то ця жінка розбила йому серце. Тому тепер, побачивши в тобі її, він вирішив мститися.