Розділ 2.

Сьогодні мені довелося вставати так само як і на роботу. Навіть спершу я почала збиратися на роботу, беручи до рук зі стільця складену сорочку та юбку, поки погляд не наштовхнувся на білу сукню яка висіла на карнизі, аби не пом'ятися. Так і хотілося дати самій собі полбу, але замість цього я пішла та умилась холодною водою. Хотілося аби вода була чарівною, і одним махом всі думки про роботу покинули б мене хоча б на два тижні. Хто не будь знає де можна знайти таку воду? 

- Молодець, що вже стала - сказала мама, коли ми з нею зіштовхнулися у дверях ванної кімнати.

- Кажеш так ніби я завжди сплю до обіду.

- До обіду, не до обіду, але на підйом ти не легка. Скажи мені краще, коли твоя подружка вже прийде? Що б не трапилось таке, що доведеться до Загсу в поспіхах збиратися.

- Мам, не хвилюйся, Рита ніколи мене не підводила - обійнявши маму сказала я - Тим паче ще стільки часу.

- Не встигнеш оглянутися, а цього часу вже немає. Та і як мені не хвилюватися, єдину доньку заміж віддаю. А ось ти, як я бачу, зовсім не переживаєш. 

- Було б з чого. Як би не ви та батьки Макса, ми взагалі б просто розписалися без усього цього клопоту. 

- Потім ти ще подякуєш нам, коли твої діти почнуть цікавитися вашим весіллям. Що б ти їм розповіла, що в  обідню перерву разом з Максом збігали до Загсу, поставили швидко підписи й ти повернулася перебирати папірці та варити каву. А так яка пам'ять буде, фотографії з відео. Будете переглядати час від часу.

- Не думаю, що всі ці страждання з підготуванням до весілля коштують цього - пройшовши на кухню сказала я, готуючи собі та мамі кави.

- Прямо таки страждання. Твоя вже майже свекруха знайшла гарну організаторку, яка всім і займалася разом з твоїм Максом. Тебе ж навіть не втягували у це, бо ти сама від початку сказала що повністю довіряєш своєму нареченому.

- І навіть не дивлячись на це мене замучили поки підбирали сукню та взуття - подаючи чашку мамі сказала я спершись на стіл.

- А я думала вона тобі сподобалася - зітхнула вона, роблячи перший ковток.

- Сукня чудова, але примірку краще не згадувати - хмикнула я й поставила чашку на стіл позаду себе.

Вхідний дзвінок який пролунав, завершив цю розмову з мамою. Як кажуть: "рятівний дзвіночок". То ж я попрямувала відчиняти. Рита відразу влетіла у квартиру з купою пакетів і вітаючись з мамою. Та після цього відразу потягнула мене до кімнати з обіцянкою зробити непросто найгарнішу наречену, а принцесу.

- Хвилюєшся? - запитала Рита посадивши мене на стілець, та почав розкладати на мій колишній робочий стіл, все те що взяла з собою.

- Ні краплинки - ще досих пір сонно сказала я.

- Вірно, хай Максим переймається. І думає про те як же зробити так, аби тебе таку гарну, ніхто не увів. Наприклад твій шеф.

- Ти п'яна? - запитала я про те що могло пояснити ту дурість яку вона сказала. Стоїть визнати що тепер я точно прокинулася.

- Келих червоного вина не рахується - розсміявшись сказала Рита та узявши до рук плойку, увімкнула її у розетку - Чи тобі мама не розповідала, що якщо хлопчик смикає за косички, то ти йому подобаєшся?

- Чи він просто багатий самозакоханий засранець. Не впускай цю важливу частину.

- Коли ти в нас стала експертом в засранцях? - сміючись сказала Рита відділяючи пасмо та накручуючи його.

- Тоді коли в мене змінився шеф. Але, давай ми сьогодні не будемо говорити про роботу. І про засранців теж - з посмішкою сказала я взявши до рук телефон на який вже прийшла купа повідомлень від Максима. І майже весь час поки Рита займалася мною, я обмінювалася короткими повідомленнями з нареченим. 

Приїхавши до Загсу на таксі я нікого не чекаючи вийшла з машини та трохи засмутилася що не побачила біля входу Макса. Поки ми тільки збиралися  виходити він написав що вже приїхав. Хотілося побачити його виглядаючим мене. 

- Він чекає тебе в середині - сказала Рита ставши поряд зі мною і даючи мені букет до рук.

- Знаю. Просто міг би й вийти - поправляючи сукню після поїздки, зітхнула я - Ходімо?

- Чекай. Не поспішай так - осмикнула мене мама й закрила мені обличчя фатою - Ось тепер йди.

- Мам, ти не думаєш що мені тепер буде важко йти? Через фатин погана видемість - повідомила я закотивши очі і видкидуючі її назад. Про зачіску я в той момент не переймалася.

Мама щось хотіла сказати але я вже направилася до дверей Загсу чудово знаючи що батьки, та Рита попрямували слідом за мною.

Рита нагнала мене на сходах, а тато крикнув що вони з мамою залишаться чекати моїх тіток, які ж звичайно були запрошені. Стільки народу лише через нас обох з Максимом. Та й насправді більшість з його боку. Якби мама Максима не знайшла нам організаторку, не знаю змогла б зробити все це сама. Та й коли б я це робила? Робота в мене лише по паперах до шостої, а так ледве не цілодобова. І це теж одна з причин чому я думаю звільнятися.

- Машенька, люба! – з обіймами кинулася на мене, Ірина Василівна, мама Максима – Така гарна, прямо не впізнала від разу.

- Та ви ж мене помітили від разу як тільки я ввійшла – обіймаючи у відповідь сказала я.