розділ 10

Аліна

Стас був зі мною доти, поки мене зовсім не покинув поганий настрій і я не почала забувати, через що так засмутилася. Сьогодні він став для мене дуже рідним. Я відкрила йому всю душу, поділилася переживаннями і сумнівами на рахунок нас. Хлопець також розказав, що далеко не такий холодний, як здається. Що скажено мене ревнував до Павла, і йому зовсім не подобається моє спілкування з Рудим.

По суті і для нього наші стосунки в чомусь є першими. Тому, що ніколи не прикипав так до дівчини душею. І в багатьох випадках губився і не знав, як чинити. А ще моя привичка замкнутися в собі і нічого не говорити додавала йому клопоту.

Думаю, що сьогоднішні розмови просунули нас набагато далі вперед. Здається більше, ніж наша спільна ніч напередодні.

Коли я вже повністю прийшла в себе, почала посміхатися і відпустила ситуацію з Оксаною, розслабилась, то Стас таки пішов. Попрощався зі мною ніжним поцілунком і пішов. Ми домовилися з цього дня ділитися будь-якими дрібницями і не приховувати ніяких проблем. Точніше, довіряти одне одному без зайвих запитань.

На серці стало затишно, попри те, що відчувався гомін туги. Я відчувала, що ми з Ксенею віддалилися цього разу надто далеко. Я ніяк не могла зрозуміти, чому вона так поводиться. Чого моє щастя її так дратує. Навіть не так, її дратують мої почуття до Станіслава. Якби я просто проводила з ним час і не впустила в серце, мабуть, все було б нормально. Можливо вона б навіть підтримувала мене в цих стосунках. А тут...чим далі в ліс, тим більше дров...

Сподіваюся. Вона обдумає ситуацію. І вирішить, що наша дружба важливіша. І що я не можу бути така як вона, і жити за її сценарієм. Кожному своє добре... там де один буде впиватися щастям – інший може захлинатися сльозами.

Вперто відштовхую будь-які думки про нашу сварку з подругою. Беруся за підручники. Трохи повчуся, а там вже і сон звільнить мене від поганих думок.

Мама прийшла з роботи, заглянула до мене на кілька хвилин. Побачила, що я готуюся до занять, вирішила не турбувати мене. Я цьому була рада. Вона б швидко зрозуміла, що зі мною щось не так. А ще раз оголювати свою душу сьогодні я не хотіла. Хоча можливо мама дала б влучну пораду. Адже тепер добре розумію, що Стас і Оксана знаходяться по різних сторонах барикад.

Та не зараз. Я все їй розповім, проте пізніше. Зараз, ще дуже гостро усе відчуваю, не хочу знову розплакатися, як маля.

Та не встигла зануритись в роботу, як приходить повідомлення від Павла. Коли тільки глянула від кого, то вже хотіла проігнорувати. Та очі зачепились за слово "Стас" в тексті. То вже вирішила прочитати, цікаво що такого.

"Аліно, мені шкода тебе засмучувати, проте не можу тобі цього не повідомити. На мою думку, так буде справедливо стосовно тебе. Кілька хвилин тому мені телефонував Стас та просив дати адрес твоєї подруги Оксани. На прохання пояснити для чого тільки відгаркнув, що не моє діло. Я все-таки сказав йому те, що йому було потрібно. Мені шкода..."

Ну що ж Павло постарався. Проте, його послання не викликало в мене потрібної реакції. Тепер розумію, чому Стас не хоче, щоб я спілкувалась з цим хлопцем. Так швидко закласти свого приятеля?! Для чого?!

Вчинок Станіслава розумію, мабуть, хоче поговорити з Оксаною віч-на-віч. Та не думаю, що вони до чогось путнього договоряться.

Сьогодні зрозуміла одне – Стас і Оксана, одне одного терпіти не можуть. І я не хочу, щоб вони посварилися ще більше. Тому що,  хоч би що там було, а ці двоє мені однаково дорогі. І впевнена, що Ксеня схаменеться і більше так не буде вмішуватися в моє життя, постарається тримати язик за зубами.

Швидко одягаюся. І вже кричу мамі з коридору.

- Мам, я до Ксені! Довго не буду. Телефон взяла. – не чекаючи відповіді, вискакую за двері.

Зайшовши в ліфт, додумуюсь викликати таксі. Година доволі пізня, щоб зараз самій лазити вулицями. Трохи злюсь на себе, бо тих 10 хвилин, що чекала на машину, тупцялась на морозі. Необдумані вчинки завжди мають наслідки.

Коли вже їхала в авто, почала обдумувати свої дії. І почала сумніватись в їх адекватності. Навіть, якщо Стас поїхав до неї, то хтозна чи я його там ще застану. А так знову нарвуся на неприємну розмову з Оксаною. Я думала ми поговоримо пізніше, коли і вона, і я трохи остигнемо після тої розмови, що відбулася в день. Та й повертатися додому вже сенсу не було.

Коли вийшла з таксі біля Оксаниного будинку, то як на замовлення змогла зайти в під'їзд без попереднього дзвінка по домофону, двері були прочинені.

Звично підіймаюся на потрібний поверх. Біля дверей подруги трохи вагаюся, та зрештою жму на ручку. Здивована, та двері піддаються і я заходжу всередину. Де мені відкривається надзвичайно цікава картина.

Стоїть Стас, повністю одягнений, ще й в куртці, а в нього на шиї повисла Оксана, в спокусливій нічній піжамі та легкому халатику. Руки Плутар тримає на її талії так, що важко зрозуміти, намагається притиснути дівчину до себе чи,  навпаки, відштовхнути.

Обоє повертають голови в мою сторону, мабуть, моє "Ох" привело їх до тями. На мить завмерли, та зрештою Стас відштовхнув від себе Оксану і рушив в мою сторону. Я ж навпаки позадкувала...

В голові казна-що творилося... молоточки застукали...повітря сперло. Думала, що дихати розучилася. Все сподівалася, що зараз заплющу очі, і опинюся за своїм столом в своїй кімнаті, а ця картина виявиться поганим сном, кошмаром.

Та нічого подібного не сталося. Це все була реальність.