РОЗДІЛ 4

Аліна

Рудий привітався з Станіславом, хлопці потисли одне одному руки. Тоді вже і прийшла черга знайомитись нам. Павло, так представив нам його Стас, одразу мені сподобався, мав гарну посмішку, і випромінював хвилю радісної енергії і настрою. З його появою я одразу розслабилась. З ним було дуже легко спілкуватися. Веселий, рижий промінчик. І дуже симпатичний. Він, також, мені дуже сподобався, але не діяв з таким ефектом, як брюнет. З ним легко було підтримувати розмову, не боялася сказати щось не так.

Тому за столиком, якось так склалось, що я спілкувалась із Павлом, а Ксеня з Стасом. І з першого погляду, можна подумати, що це закономірно. Бо як не крути, а Станіславу компанія Оксани, куди більше пасувала б, ніж моя.

Та і, щодо мене і Павла, можна сказати те саме. Обоє не є наджвичайно привабливими, тільки, от Павлик своєю рижою шевелюрою приваблює до себе погляди. А я так, зовсім, непомітна. Ні не те, що не красива, а саме, не помітна, не виділяюся. Люди повз мене проходять, коли на тій же Оксані зупиняють погляд.

Скажу чесно, я ревнувала.  Мені від цього було неприємно і соромно. Але нічого не могла з собою подіяти. Та, будь які спроби Станіслава затягнути мене в розмову закінчувалися поразкою. Я так хвилювалась, що тих секунд, що давались мені на відповідь, було не достатньо, щоб сформулювати думку. А далі... а далі Оксана відповідала за мене. Причому, не завжди коректно.

А от з Павлом говорити було зручно, я не дуже задумувалася, над тим що говорю, не переживала, що скажу щось не так, або не те, почала жартувати, і розслабилась настільки, що не замітила, коли в нашій бесіді з'явились інші учасники.

- Ну-ну, ти не ведись на цей безневинний погляд. Павло ще, той, жук і казанова. -  жартував Стас, котрий сидів біля мене, з того ж боку столу.

Павло був навпроти, а Оксана сіла напроти Станіслава поруч з рудим. Можливо це і добре, що я не бачила тих поглядів, що кидав на мене і Павла Стас. Тільки, помітила, що руденький враз почав приділяти Оксані багато уваги, і всю свою харизму направив виключно на неї. І він туди ж.

- Не наговорюй, сам такий! - не став шукати слів Павло. - Хоча ні, тобі і старатись не потрібно, завжди в центрі уваги. - каже жартома, та від мене не приховати зміст. Біля Станіслава завжди крутяться дівчата. Та ще б! навіть сумнівів не маю.

- Просто, хочу попередити Аліну, а то совісно мені буде, оскільки познайомив вас. - уже не так бадьоро відповідає брюнет.

- В чому справа? Ми лиш говоримо? - знервовано відповів Павло.

- Дівчата, ви щось будете ще? А то я б випив ще гарячого чаю. Аліна, може повторити? - хитаю головою що ні, тоді Стас глянув на Оксану.

- Так. Я теж не проти ще однієї чашечки чаю.

- Павло, ти зі мною? - не питав, просто кликав товариша з собою Станіслав.

Павло піднявся, підморгнув мені, та пішов за своїм товаришем.

- То хлопці, зараз, будуть домовлятися між собою. - впевнено сказала Ксеня.

- Ти про що? - чесно, не зовсім розуміла. Сиділи добре. Думала, що усім весело.

- Ох темнота. Хто кого до дому буде проводити. -  відповіла подруга.

- А для чого? День же надворі? - таки темнота.

Тай, про що тут говорити чи домовлятись. Усе і так ясно. Хоч Станісла спочатку виділив мене, та все ж, по дорозі розгубив свій запал. І Павло туди ж. Що хлопці вирішують, це кому перепаде честь наодинці побути з Оксаною.

Не те, щоб мене це зачіпало. Так було завжди. Ксеня красива, вона знає про це і вміє цим користуватися. Я раніше, ніколи, не звертала на це увагу. Та сьогодні обідно, настрій різко опустився нижче нуля.

 Стас говорив, що хотів познайомитись, саме, зі мною. І я йому повірила, а не варто було вуха розпускати. Просто набивав собі ціну, щоб Оксану зачепити. Таке ми,також, проходили. Ось, тільки, цього разу хочеться крізь землю провалитись. При чому і Оксана мене почала дратувати, невже не помітно, що він мені сподобався, могла б і менше йому уваги приділяти. Та біда, що і їй він припав до смаку, я ж бачу.

Тим часом хлопці повернулись.

- Ми вирішили таки всім повторити напої та взяти випічки свіжої, то ж пригощайтесь. - запропонував нам рудий.